Євангелія від Матвія 12:44
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
PLUCKING CORN EARS ON THE SABBATH DAY. ( = Mar 2:23-28; Luk 6:1-5). (Mat 12:1-8) At that time Jesus went on the sabbath day through the corn--"the cornfields" (Mar 2:23; Luk 6:1). and his disciples were an hungered--not as one may be before his regular meals; but evidently from shortness of provisions: for Jesus defends their plucking the corn-ears and eating them on the plea of necessity. and began to pluck the ears of corn, and to eat--"rubbing them in their hands" (Luk 6:1).
Відкрити джерело ↗In this chapter, we have, I. Christ's clearing of the law of the fourth commandment concerning the sabbath-day, and vindicating it from some superstitious notions advanced by the Jewish teachers; showing that works of necessity and mercy are to be done on that day (Mat 12:1-13). II. The prudence, humility, and self-denial of our Lord Jesus in working his miracles (Mat 12:14-21). III. Christ's answer to the blasphemous cavils and calumnies of the scribes and Pharisees, who imputed his casting out devils to a compact with the devil (v. 22-37). IV. Christ's reply to a tempting demand of the scribes and Pharisees, challenging him to show them a sign from heaven (Mat 12:38-45). V. Christ's judgment about his kindred and relations (Mat 12:46-50).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Ви від Бога, дітки́, і ви перемогли їх, — більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі.
Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залиши́лися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.
Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
Бо їхнє ну́тро, як піч, у них пала́є їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ра́нок горить, як палю́чий огонь.
в яких ви колись проживали за звича́єм віку цього́, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухня́них,
Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує.