Євангелія від Матвія 10:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізра́їлевого.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
But go rather to the lost sheep of the house of Israel--Until Christ's death, which broke down the middle wall of Partition (Eph 2:14), the Gospel commission was to the Jews only, who, though the visible people of God, were "lost sheep," not merely in the sense which all sinners are (Isa 53:6; Pe1 2:25; compare with Luk 19:10), but as abandoned and left to wander from the right way by faithless shepherds (Jer 50:6, Jer 50:17; Eze 34:2-6, &c.).
Відкрити джерело ↗This chapter is an ordination sermon, which our Lord Jesus preached, when he advanced his twelve disciples to the degree and dignity of apostles. In the close of the foregoing chapter, he had stirred up them and others to pray that God would send forth labourers, and here we have an immediate answer to that prayer: while they are yet speaking he hears and performs. What we pray for, according to Christ's direction, shall be given, Now here we have, I. The general commission that was given them (Mat 10:1). II. The names of the persons to whom this commission was given (Mat 10:2-4). III. The instructions that were given them, which are very full and particular; 1. Concerning the services they were to do; their preaching; their working miracles; to whom they must apply themselves; how they must behave themselves; and in what method they must proceed (Mat 10:5-15). 2. Concerning the sufferings they were to undergo. They are told what they should suffer, and from whom; counsels are given them what course to take when persecuted, and encouragements to bear up cheerfully under their sufferings (v. 16-42). These things, though primarily intended for direction to the apostles, are of use to all Christ's ministers, with whom, by his word, Christ, and will be always to end the world.
Відкрити джерело ↗10:6 Being lost is the result of neglect by their shepherds (9:36; 15:24).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Мій наро́д — це отара загинула: па́стирі їхні вчинили блудя́чими їх, їх загнали на го́ри, й ходили вони від гори до підгі́р'я, забули про ложе своє.
Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав!
Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!
Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.
Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ота́ра Моя поли́шена на здо́бич, і стала ота́ра Моя за їжу для всякої польово́ї звірини́ через брак па́стиря, і па́стирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасу́ть па́стирі Мої, а отари Моєї не пасу́ть,
Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям!
Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
Як вони ж спротивля́лися та богозневажа́ли, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: „Ваша кров — на голову вашу! Я чистий. Відтепе́р я піду́ до поган“.