Левит 4:34
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І ві́зьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопа́лення, а всю кров її виллє до підстави жертівника.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Expiatory Sacrifices. - The sacrifices treated of in ch. 1-3 are introduced by their names, as though already known, for the purpose of giving them a legal sanction. But in ch. 4 and 5 sacrifices are appointed for different offences, which receive their names for the first time from the objects to which they apply, i.e., from the sin, or the trespass, or debt to be expiated by them: viz., חטּאת sin, i.e., sin-offering (Lev 4:3, Lev 4:8, Lev 4:14, Lev 4:19, etc.), and אשׁם debt, i.e., debt-offering (Lev 5:15-16, Lev 5:19); - a clear proof that the sin and debt-offerings were introduced at the same time as the Mosaic law. The laws which follow are distinguished from the preceding ones by the new introductory formula in Lev 4:1-2, which is repeated in Lev 5:14. This repetition proves that Lev 4:2-5:13 treats of the sin-offerings, and Lev 5:14-19 of the trespass-offerings; and this is confirmed by the substance of the two series of laws.
Відкрити джерело ↗This chapter is concerning the sin-offering, which was properly intended to make atonement for a sin committed through ignorance, I. By the priest himself (Lev 4:1-12). Or, II. By the whole congregation (Lev 4:13-21). Or, III. By a ruler (Lev 4:22-26). Or, IV. By a private person (Lev 4:27, etc.).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І дасть священик з тієї крови на ро́ги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопа́лення, що при вході скинії заповіту.
А священик ві́зьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопа́лення, а всю її кров виллє до підстави жертівника.
А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопа́лення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення.
Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.
Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,
Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.
Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
Господь захоті́в був того ради правди Своєї, збільши́в та просла́вив Зако́на.
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!