Левит 26:39
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А позосталі серед вас помарніють у края́х ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарні́ють із ними.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
But those who still remained under this oppression would pine away in their iniquities (ימּקּוּ, lit., to rot, moulder away), and "also in the iniquities of their fathers with them." אתּם refers to עונות, "which are with them," which they carry with them and must atone for (see at Exo 20:5),
Відкрити джерело ↗This chapter is a solemn conclusion of the main body of the levitical law. The precepts that follow in this and the following book either relate to some particular matters or are repetitions and explications of the foregoing institutions. Now this chapter contains a general enforcement of all those laws by promises of reward in case of obedience on the one hand, and threatenings of punishment for disobedience on the other hand, the former to work upon hope, the latter on fear, those two handles of the soul, by which it is taken hold of and managed. Here is, I. A repetition of two or three of the principal of the commandments (Lev 26:1, Lev 26:2). II. An inviting promise of all good things, if they would but keep God's commandments (Lev 26:3-13). III. A terrible threatening of ruining judgments which would be brought upon them if they were refractory and disobedient (v. 14-39). IV. A gracious promise of the return of mercy to those of them that would repent and reform (Lev 26:40, etc.). Deu. 28 is parallel to this.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
щоб відчули вони брак хліба та води, і жахну́лися один з о́дним, і вони зни́діють за свій гріх!
А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного.
А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“
І ваші врятовані згадають про Мене серед наро́дів, куди бу́дуть за́брані до поло́ну, коли Я зламаю їхнє блудне́ серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що пере́люб чинили з своїми божка́ми, і вони самі бу́дуть бри́дитися тих злих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидо́т.
І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочи́нку для стопи́ твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтя́че, і осла́блення очей, і омліва́ння душі.
Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за прови́ну батьків на синах, на третіх і на четвертих поколі́ннях тих, хто нена́видить Мене,
Піду́, повернуся до місця Свого, аж поки провини своєї вони не призна́ють, і не стануть шукати Мого лиця. Та в утиску будуть шукати Мене!
„Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.
Забитим мечем стало ліпше, ніж повби́ваним голодом, що гинуть проко́лені, за браком плоді́в польови́х.
І згадаєте ви про ваші доро́ги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бри́дитися самих себе за свої провини та за гидо́ти свої.