Левит 26:32
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І спусто́шу Я край той, — і будуть дивуватися з то́го ваші вороги, що мешкають у ньому.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The land was to become a wilderness, so that even the enemies who dwelt therein would be terrified in consequence (cf. Jer 18:16; Jer 19:8); and the Israelites would be scattered among the heathen, because Jehovah would draw out His sword behind them, i.e., drive them away with a drawn sword, and scatter them to all the winds of heaven (cf. Eze 5:2, Eze 5:12; Eze 12:14).
Відкрити джерело ↗This chapter is a solemn conclusion of the main body of the levitical law. The precepts that follow in this and the following book either relate to some particular matters or are repetitions and explications of the foregoing institutions. Now this chapter contains a general enforcement of all those laws by promises of reward in case of obedience on the one hand, and threatenings of punishment for disobedience on the other hand, the former to work upon hope, the latter on fear, those two handles of the soul, by which it is taken hold of and managed. Here is, I. A repetition of two or three of the principal of the commandments (Lev 26:1, Lev 26:2). II. An inviting promise of all good things, if they would but keep God's commandments (Lev 26:3-13). III. A terrible threatening of ruining judgments which would be brought upon them if they were refractory and disobedient (v. 14-39). IV. A gracious promise of the return of mercy to those of them that would repent and reform (Lev 26:40, etc.). Deu. 28 is parallel to this.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста́ промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей край, за що спа́лений він, як пустиня, і що не́ю не ходить ніхто?
І вчиню́ оце місце страхі́ттям і по́сміхом, — кожен, хто буде прохо́дити ним, остовпі́є й засвище, побачивши всі його вра́зи.
І стане цей край руїною, спусто́шенням, а ці народи будуть служити вавилонському царе́ві сімдеся́т літ!
щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.
Єрусалим та міста Юди, і царів його та прави́телів його, щоб віддати їх на руїну, на страхі́ття, на посміхо́вище та на прокля́ття, як цього дня,
I станеш га́ньбою та посміхо́виськом, осторогою та остовпі́нням для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі при́суди гнівом та люттю, та лютими карта́ннями. Я, Господь, оце говорив!
І станеш ти страхі́ттям, погово́ром та посміхо́вищем серед усіх наро́дів, куди відведе́ тебе Господь.
І храм цей найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Кра́єві та храмові цьому?..
І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.
Він покинув, як лев свою пу́щу, бо стався страхі́ттям їхній край через меча гноби́теля, і через запал гніву Його“.