Левит 18:22

Подивись уважно на цей вірш — він короткий, майже уривчастий, як наказ, вирізьблений на камені. "З чоловіком не лягатимеш, як лягають з жінкою" — це звернення до чоловіка (в оригіналі — форма другої особи однини, чоловічого роду), заборона статевого акту між двома чоловіками. І одразу — вирок одним словом: "гидота" (тоевах). Не "помилка", не "недосконалість" — щось, що викликає внутрішнє відторгнення, як гнила їжа чи розкладене тіло.

Цей вірш стоїть у середині розділу 18-ї глави Левит, яка перераховує заборонені статеві стосунки — переважно кровозмішення (вірші 6–18), а потім цю заборону і заборону скотолозтва (вірші 19–23). Усе це обрамлене попередженням на початку розділу: "не робіть, як робили в Єгипті, звідки ви вийшли, і не робіть, як роблять у Ханаані, куди Я вас веду" (18:3). Тобто це не випадковий пункт у списку — це частина того, як Ізраїль мав відрізнятися від оточуючих народів у самій тканині свого повсякденного життя Matthew Henry.

Легко пропустити: у Левит 20:13 та сама дія отримує вже не просто моральну оцінку, а карний вирок — смертну кару в громадянському праві Ізраїлю. Це важливо розрізняти: 18-та глава каже "це гидота перед Богом", 20-та глава каже, що суспільство Ізраїлю має з цим робити juridически (в межах свого завіту).

Тут християни справді розходяться. Більшість історичної церкви — католики, православні, більшість протестантів — читає це як загальну заборону чоловічих гомосексуальних стосунків, вкорінену в задумі творіння. Менша, сучасніша течія стверджує, що йдеться лише про культову проституцію, пов’язану з язичницьким поклонінням, а не про будь-які стосунки як такі. Текст сам по собі не обмежує заборону храмовим контекстом — вона стоїть поруч із забороною кровозмішення, яка точно не була "лише культовою" Tyndale.

Левит — це книга настанов, які, за традицією, Мойсей отримав від Бога на горі Синай і передав народові, щойно визволеному з єгипетського рабства, приблизно в XIII столітті до Різдва Христового (за традиційним датуванням; критичні дослідники датують остаточне оформлення тексту пізніше, часів царів або навіть вавилонського полону). Але навіть якщо приймати пізнішу дату остаточного запису, зміст відображає реалії, з якими Ізраїль стикався і в Єгипті, і в Ханаані.

Уяви цю картину: народ щойно вийшов з Єгипту — суспільства з розвиненими релігійними культами, де сексуальність часто вплітали в поклоніння богам родючості. Тепер вони йдуть до Ханаану — землі, де храмова проституція (і чоловіча, і жіноча) була частиною релігійного життя, пов'язаного з культами Ваала та Астарти. Пізніше, вже за царів Юди, Писання прямо згадує, що "були блудодії в тому краї" і що народ "чинив усю гидоту тих людей, яких Господь прогнав" ( 1 Царів 14:24) — тобто ізраїльтяни самі почали переймати ці практики, коли оселилися в землі.

Левит 18 — це, по суті, лінія розмежування: "Ви більше не єгиптяни. Ви ще не ханаанці. Ви — Мій народ, і ваше життя, включно з тим, що відбувається в спальні, має виглядати інакше" Jamieson-Fausset-Brown. Це не абстрактна етика — це інструкція для конкретного табору людей, які щойно вибралися з рабства і мають навчитися жити як святий народ серед народів, чиї релігійні звичаї були переплетені зі статевими практиками, які Бог називає огидними.

Дієслово שָׁכַב (шахав, H7901) означає буквально "лягати" — але це звичайний єврейський евфемізм для статевого акту Strong's. Поруч стоїть זָכָר (захар, H2145) — "чоловік, самець", слово, що підкреслює саме стать, а не особистість чи характер Strong's.

Найцікавіша фраза в оригіналі — буквально "не лежатимеш з чоловіком мишкевей ішша" — від слова מִשְׁכָּב (мішкав, H4904), яке означає "ложе" або, у переносному сенсі, саме статеве зближення Strong's. Тобто єврейський текст каже дослівно щось на кшталт "лежання жінки" — цілий ідіоматичний вираз, що описує роль, яку жінка займає в подружньому ложі. Заборона в тому, щоб чоловік займав щодо іншого чоловіка ту саму позицію, яку Бог призначив для жінки в шлюбі.

І нарешті — слово, яке несе весь моральний вагу вірша: תּוֹעֵבַה (тоевах, H8441) — "гидота, відразливе". Це не м'яке слово. У Старому Завіті ним же називають ідолів і язичницьке поклоніння — тобто те, що глибоко ображає святість Бога Strong's. Коли той самий корінь трапляється в 1 Царів 14:24 щодо релігійних практик Ханаану, стає видно: це слово описує не дрібне порушення етикету, а щось, що йде врозріз із самим порядком, який Бог встановив Adam Clarke.

Цей вірш прямо не пророкує про Христа — але він стоїть на тому самому фундаменті, який Ісус сам підтверджує. Коли фарисеї питають Його про шлюб, Він не вигадує нового вчення — Він повертається до самого початку: "Хіба ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку, створив їх чоловіком і жінкою... і будуть двоє одним тілом" ( Матвія 19:4–5). Ісус бачить у створенні чоловіка й жінки одне ціле, задумане Богом, — і саме на це створіння спирається заборона Левит 18:22.

Але тут же і найважливіший поворот. Апостол Павло, перераховуючи саме цей гріх серед інших ( 1 Коринтян 6:9–10), не зупиняється на засудженні. Наступний вірш звучить майже приголомшливо: "І такими були деякі з вас, але ви обмились, освятились, виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога" ( 1 Коринтян 6:11). Левит каже "не роби так, бо це гидота". Христос каже: "Я знаю, що ти вже так робив — Я прийшов, щоб змити це і зробити тебе новим".

Це не скасовує моральну істину вірша — Ісус ніде не применшує серйозність гріха, Він навіть загострює її, кажучи, що й погляд з хіттю вже є перелюбом ( Матвія 5:28). Але Він єдиний, хто одночасно тримає святість і милосердя разом, не жертвуючи жодним з них — так, як Він зробив із жінкою, яку впіймали на перелюбі ( Івана 8:11): "Я не осуджую тебе. Іди й більше не гріши". Левит виносить вирок. Христос пропонує не применшену правду, а нове серце.

Цей вірш — один з найбільш обговорюваних і найбільш болючих у всій Біблії сьогодні, і я не буду вдавати, що це легко. Якщо ти читаєш це і в тобі щось стискається — тому що це стосується тебе особисто, чи когось, кого ти любиш, — я не хочу, щоб ти відчув від мене холодний вирок. Але я також не буду вдавати, що текст каже щось інше, ніж каже.

Ось що варто помітити: цей вірш стоїть посеред цілого списку сексуальних гріхів — кровозмішення, перелюб, скотолозтво. Бог не виокремлює цей гріх як єдиний "особливий" — Він каже, що людське серце, залишене саме собі, здатне назвати добром безліч речей, які руйнують той порядок, який Він задумав для нашого блага. Питання, яке цей вірш ставить кожному з нас, не "чи стосується це мене конкретно", а "чи дозволяю я культурі — будь-якій культурі, стародавній чи сучасній — переписувати те, що Бог назвав добрим чи поганим".

Ціна цього вірша сьогодні реальна: тримати цю позицію коштуватиме тобі дружби, репутації, можливо, звинувачень у ненависті. Але є й інша ціна, яку легко проігнорувати: якщо ти згоден із цим віршем, чи готовий ти з тією самою серйозністю дивитися на власну хіть, власний перелюб у серці, власне виправдання гріха словами "але я ж кохаю"? Гідність цього тексту вимагає чесності в обидва боки — і милосердя до тих, хто бореться, і смирення щодо власного серця.

• Господи, досліди моє серце і покажи, де я виправдовую те, що Ти назвав гидотою, лише тому, що так живе світ навколо мене.
• Дай мені мудрість тримати правду і милосердя разом — так, як тримав їх Ісус, — не жертвуючи жодним з них.
• Молюся за тих, хто бореться з потягом до людей однієї статі — дай їм відчути, що Твоя любов і Твоя правда не суперечать одна одній.
• Прости мені моменти, коли я ставився з презирством, а не любов'ю, до людей, які думають інакше за мене.
• Навчи мене такої ж серйозності до власної хіті і власних сексуальних гріхів, якої я вимагаю від інших.

• Чи є ділянки мого сексуального чи романтичного життя, де я тихо дозволяю культурі, а не Богу, визначати, що добре?
• Коли я думаю про цей вірш, чи відчуваю я в собі гордість ("я не такий") чи смирення ("я теж потребую благодаті")?
• Як я насправді ставлюся до людей, чиє життя не збігається з цим текстом — з презирством, страхом, байдужістю чи справжньою любов'ю?
• Чи застосовую я до власного перелюбу в думках ту саму серйозність, яку легко застосовую до чужих гріхів?
• Чи вірю я насправді, що Божий задум щодо сексуальності — для мого блага, а не просто обмеження, яке треба перетерпіти?