Малахія 2:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Якщо ви не послу́хаєтесь, і не покладе́те на серце собі, щоб Іме́нню Моєму давати хвалу́, — говорить Госпо́дь Савао́т, — то пошлю Я прокля́ття на вас, і прокляну́ благословення ваші, і вже проклина́ю, бо ви не бере́те до серця цього́!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
There are two great ordinances which divine wisdom has instituted, the wretched profanation of both of which is complained of and sharply reproved in this chapter. I. The ordinance of the ministry, which is peculiar to the church, and is designed for the maintaining and keeping up of that; this was profaned by those who were themselves dignified with the honour of it and entrusted with the business of it. The priests profaned the holy things of God; this they are here charged with; their sin is aggravated, and they are severely threatened for it (Mal 2:1-9). II. The ordinance of marriage, which is common to the world of mankind, and was instituted for the maintaining and keeping up of that; this was profaned both by the priests and by the people, in marrying strangers (Mal 2:11, Mal 2:12), treating their wives unkindly (Mal 2:13), putting them away (Mal 2:16), and herein dealing treacherously (Mal 2:10, Mal 2:14, Mal 2:15). And that which was at the bottom of this and other instances of profaneness and downright atheism, thinking God altogether such a one as themselves, which was, in effect, to say, There is no God (Mal 2:17). And these reproofs to them are warnings to us.
Відкрити джерело ↗2:2 make up your minds: This was an issue of the will, not the emotions. • terrible curse: Malachi had in mind the utter destruction of those who violated God’s covenant (see Deut 28:20).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“
І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“
Прокля́ттям ви про́кляті, а Мене обмани́ли, о люду ти ввесь!
Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та вла́да на віки вічні, амі́нь.
Але́ Ізраїлів дім не захоче слу́хатися тебе, бо вони не хо́чуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім — твердоло́бі та жорстокосе́рді вони!
І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́.
І Він ви́лив на нього жар гніву Свого́ та наси́лля війни, що палахкоті́ло навко́ло його, — та він не пізна́в, і в ньому горіло воно, — та не брав він до се́рця цього́!
Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!
І сказав Ісус до Ахана: „Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що́ ти зробив? Не скажи неправди передо мною!“
Звертаєтесь до числе́нного, та виходить ось мало, і що прино́сите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. — За храм Мій, що збу́рений він, а ви кожен женете до дому свого.