Малахія 1:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А тепер ублага́йте ви Боже лице, і хай стане для нас милости́вим, з ваших рук це було́, то хіба кому з вас Він обличчя піді́йме? говорить Господь Саваот.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
God's Love, and the Contempt of His NameMalachi 1:1-2:9 The Lord has shown love to Israel (Mal 1:2-5), but Israel refuses Him the gratitude which is due, since the priests despise His name by offering bad sacrifices, and thereby cherish the delusion that God cannot do without the sacrifices (Mal 1:6-14). The people are therefore punished with adversity, and the priesthood with desecration (Mal 2:1-9).
Відкрити джерело ↗Thus prophet is sent first to convince and then to comfort, first to discover sin and to reprove for that and then to promise the coming of him who shall take away sin. And this method the blessed Spirit takes in dealing with souls, Joh 16:8. He first opens the wound and then applies the healing balm. God had provided (and one would think effectually) for the engaging of Israel to himself by providences and ordinances; but it seems, by the complaints here made of them, that they received the grace of God in both these in vain. I. They were very ungrateful to God for his favours to them, and rendered not again according to the benefit they received (Mal 1:1-5). II. They were very careless and remiss in the observance of his institutions; the priests especially were so, who were in a particular manner charged with them (Mal 1:6-14). And what shall we say of those whom neither providences nor ordinances work upon, and who affront God in those very things wherein they should honour him?
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, — того слухає Він.
І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху́ провадьте час вашого тимчасового заме́шкання.
І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?
А якщо вони пророки, і якщо слово Господнє з ними, нехай же просять вони Господа Саваота, щоб не перейшов по́суд, позосталий в Господньому домі, і в домі царя Юди, і в Єрусалимі до Вавилону.
Бо не дивиться Бог на обличчя!
І встали священики та Левити, і поблагословили наро́д. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його́, — до небе́с!
Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не зла́годив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі?
Між притво́ром та же́ртівником нехай плачуть священики, слу́ги Господні, хай мо́лять вони: Змилуйся, Господи, над наро́дом Своїм, і не видай на га́ньбу спадку Свого, щоб над ним панували пога́ни. Нащо будуть казати між наро́дами: Де́ їхній Бог?
Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!