Захарія 7:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
і серце своє зробили кре́менем, щоб не слу́хати Зако́ну, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We have done with the visions, but not with the revelations of this book; the prophet sees no more such signs as he had seen, but still "the word of the Lord came to him." In this chapter we have, I. A case of conscience proposed to the prophet by the children of the captivity concerning fasting, whether they should continue their solemn fasts which they had religiously observed during the seventy years of their captivity (Zac 7:1-3). II. The answer to this question, which is given in this and the next chapter; and this answer was given not all at once, but by piece-meal, and, it should seem, at several times, for here are four distinct discourses which have all of them reference to this case, each of them prefaced with "the word of the Lord came," (Zac 7:4-8 and Zac 8:1, Zac 8:18). The method of them is very observable. In this chapter, 1. The prophet sharply reproves them for the mismanagements of their fasts (Zac 7:4-7). 2. He exhorts them to reform their lives, which would be the best way of fasting, and to take heed of those sins which brought those judgments upon them which they kept these fasts in memory of (Zac 7:8-14). And then in the next chapter, having searched the wound, he binds it up, and heals it, with gracious assurances of great mercy God had yet in store for them, by which he would turn their fasts into feasts.
Відкрити джерело ↗7:12 To make one’s heart as hard as stone is to steel one’s will against the will of God (see Jer 17:1; cp. Ezek 3:9). • Instructions (Hebrew torah) refers to God’s laws and commands as taught and interpreted by the prophets.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та вони соро́мили Божих послів, і пого́рджували їхніми слова́ми, і насміха́лися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.
І дам їм одне серце, і ново́го духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса,
І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“
Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухва́лого обличчя та твердо́го серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!
Учини́ затужа́вілим серце наро́ду цього́, і тяжки́ми зроби його уші, а очі йому позакле́юй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не наверну́вся, і не був уздоро́влений він“!
Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись!