Захарія 4:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Хто́ ти, го́ро велика? Перед Зорова́велем ти станеш рівни́ною. І він винесе нарі́жного каменя при криках: Милість, милість йому́!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have another comfortable vision, which, as it was explained to the prophet, had much in it for the encouragement of the people of God in their present straits, which were so great that they thought their case helpless, that their temple could never be rebuilt nor their city replenished; and therefore the scope of the vision is to show that God would, by his own power, perfect the work, though the assistance given to it by its friends were ever so weak, and the resistance given to it by its enemies were ever so strong. Here is, I. The awakening of the prophet to observe the vision (Zac 4:1). II. The vision itself, of a candlestick with seven lamps, which were supplied with oil, and kept burning, immediately from two olive-trees that grew by it, one on either side (Zac 4:2, Zac 4:3). III. The general encouragement hereby intended to be given to the builders of the temple to go on in that good work, assuring them that it should be brought to perfection at last (Zac 4:4-10). IV. The particular explication of the vision, for the illustration of these assurances (Zac 4:11-14).
Відкрити джерело ↗4:7 A mighty mountain . . . will become a level plain is a figure of speech in both Old Testament (see Isa 40:4; 49:11) and New Testament (see Matt 17:20; 1 Cor 13:2). Faith in God enables his servants to overcome seemingly impossible obstacles. • The capstone or headstone (final stone) completes a stone wall or building (see Ps 118:22). • May God bless it!: This prayer seeks God’s favor and blessing on the new Temple.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою!
„Зорова́велеві ру́ки заклали цей дім, і руки його ви́кінчать, і ти пізнаєш, що Госпо́дь Савао́т послав мене до вас.
Та бу́де напри́кінці днів, гора дому Господнього міцно поста́влена буде верши́ною гір, і підне́сена буде вона понад узгі́р'я, і будуть наро́ди до неї пливсти́.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“
Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
Ось зроблю Я тебе молота́ркою го́строю, ново́ю, зубча́стою, — помоло́тиш ти го́ри та їх поторо́щиш, а підгі́рки поло́вою вчиниш!
Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені!
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
Тому́ Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя ви́пробуваного, нарі́жного, дорогого, міцно закла́деного. Хто вірує в нього, не буде той засоро́млений!