Захарія 4:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І він сказав: „Це два Пома́занці, що стоять перед Господом всієї землі“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have another comfortable vision, which, as it was explained to the prophet, had much in it for the encouragement of the people of God in their present straits, which were so great that they thought their case helpless, that their temple could never be rebuilt nor their city replenished; and therefore the scope of the vision is to show that God would, by his own power, perfect the work, though the assistance given to it by its friends were ever so weak, and the resistance given to it by its enemies were ever so strong. Here is, I. The awakening of the prophet to observe the vision (Zac 4:1). II. The vision itself, of a candlestick with seven lamps, which were supplied with oil, and kept burning, immediately from two olive-trees that grew by it, one on either side (Zac 4:2, Zac 4:3). III. The general encouragement hereby intended to be given to the builders of the temple to go on in that good work, assuring them that it should be brought to perfection at last (Zac 4:4-10). IV. The particular explication of the vision, for the illustration of these assurances (Zac 4:11-14).
Відкрити джерело ↗4:14 two anointed ones: Jeshua and Zerubbabel, the religious and civic leaders of Jerusalem after the return from exile (3:1, 7; 4:6-7; Hag 1:14; 2:2-3), were anointed with oil as part of their commissioning. Under their leadership, the Temple of the Lord was rebuilt and worship was restored in Jerusalem.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Воні — дві оливки і два світильники́, що стоять перед Богом землі.
І помажеш їх, як помазав їхнього батька, — і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що пома́зання їх буде на них на вічне свяще́нство, на їхні покоління!“
І він збудує храма Господнього, і він буде носити вели́чність, і сяде, і буде панувати на троні своє́му, і він стане священиком на троні своє́му, і рада миру буде поміж ними обома́.
І ві́зьмеш оливу пома́зання, і виллєш йому на голову, — та й пома́жеш його.
І взяв Самуїл посу́динку оливи, та й вилляв на його го́лову, і поцілував його та й сказав: „Чи це не пома́зав тебе Господь над спа́дком Своїм на володаря? (І будеш ти царюва́ти над народом Господнім, і ти ви́зволиш його від руки ворогів його навко́ло. І ось тобі озна́ка, що Господь пома́зав тебе над спа́дком Своїм на володаря.)
Ось піді́йметься він, немов лев, із темного лісу Йорда́ну на во́дяні луки, і Я вмент зроблю́, що він побіжить геть від них, а хто ви́браний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто па́стир такий, що перед обличчям Моїм устоїть?
Того ча́су Господь відділив був Левієве пле́м'я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословля́ло Його Йменням аж до цього дня.
Ставай та молоти, до́чко Сіону, бо Я ріг твій залізом учиню, а копи́та твої вчиню міддю, і ти розпоро́шиш числе́нні наро́ди та вчи́ниш закляттям для Господа несправедливий їхній зиск, а їхнє багатство — Владиці всієї землі.
І сказав Господь до Самуїла: „Аж доки ти сумува́тимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Напо́вни рога свого оливою, та й іди, — пошлю тебе до віфлеє́млянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його“.
Оце ковчег заповіту Владики всієї землі перехо́дить перед вами через Йорда́н.