Захарія 2:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо ось тільки махну́ Я своєю рукою на них, — і для їхніх рабів вони здо́биччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. Another vision which the prophet saw, not for his own entertainment, but for his satisfaction and the edification of those to whom he was sent (Zac 2:1, Zac 2:2). II. A sermon upon it, in the rest of the chapter, 1. By way of explication of the vision, showing it to be a prediction of the replenishing of Jerusalem and of its safety and honour (Zac 2:3-5). 2. By way of application. Here is, (1.) A use of exhortation to the Jews that were yet in Babylon, pressing them to hasten their return to their own land, (Zac 2:6-9). (2.) A use of consolation tot hose that were returned, in reference to the many difficulties they had to struggle with (Zac 2:10-12). (3.) A use of caution to all not to prescribe to God, or limit him, but patiently to wait for him (Zac 2:13).
Відкрити джерело ↗2:13 Be silent: The force of the Hebrew word (has) is similar to our English word “hush” (see Hab 2:20; Zeph 1:7).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Господь у Своїм храмі святім, — мовчи перед обличчям Його, уся зе́мле!“
Замовчи́ перед Го́сподом Богом, бо близьки́й день Господній, бо жертву Господь пригото́вив, посвятив Своїх покли́каних.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Тому́ то чекайте Мене, — промовляє Госпо́дь, — на той день, коли встану, як сві́док, бо право Моє — позбирати наро́ди, згрома́дити царства, щоб ви́лити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх за́здрощів бу́де погли́нута ці́ла земля!
Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений!
Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того
Споглянь же з святого ме́шкання Свого, із небе́с, і поблагослови наро́д Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом“.
Бо так промовляє Високий і Підне́сений, повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височині́ та в святи́ні, і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних, і щоб оживля́ти серця згно́блених!