Софонія 1:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
день су́рмлення й окрику проти укрі́плених міст та проти високих міськи́х заборо́лів.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Judgment upon All the World, and upon Judah in Particular - Zephaniah 1 The judgment will come upon all the world (Zep 1:2, Zep 1:3), and will destroy all the idolaters and despisers of God in Judah and Jerusalem (Zep 1:4-7), and fall heavily upon sinners of every rank (Zep 1:8-13). The terrible day of the Lord will burst irresistibly upon all the inhabitants of the earth (Zep 1:14-18).
Відкрити джерело ↗After the title of the book (Zep 1:1) here is, I. A threatening of the destruction of Judah and Jerusalem, an utter destruction, by the Chaldeans (Zep 1:2-4). II. A charge against them for their gross sin, which provoked God to bring that destruction upon them (Zep 1:5, Zep 1:6); and so he goes on in the rest of the chapter, setting both the judgments before them, that they might prevent them or prepare for them, and the sins that destroy them, that they might judge themselves, and justify God in what was brought upon them. 1. They must hold their peace because they had greatly sinned (Zep 1:7-9). But, 2, They shall howl because the trouble will be great. The day of the Lord is near, and it will be a terrible day (Zep 1:10-18). Such fair and timely warning as this did God give to the Jews of the approaching captivity; but they hardened their neck, which made their destruction remediless.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Чи в місті засурмля́ть у сурму́, а наро́д не тремті́тиме? Чи станеться в місті нещастя, що його́ не Госпо́дь допусти́в?
Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д,
Рога до уст своїх, та й засурми́: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого́, і на Зако́на Мого повстали.
Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!
Засурмі́те у рога в Ґів'ї, сурмо́ю в Рамі, закричіть у Бет-Авені за тобою, Веніямине!
Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні.
Чути фи́ркання ко́ней його аж від Дану, від гуку іржа́ння його жеребці́в уся земля затремтіла! І при́йдуть вони, й пожеру́ть усю землю та по́вню її, місто й тих, хто заме́шкує в ньому.
Утікайте, сини Веніями́на, з сере́дини Єрусалиму, і засурмі́те в сурму́ у Текої, і знак підіймі́ть на Бет-Гаккерем, бо з пі́вночі грізно підно́ситься зло та велике нещастя!