Наум 1:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Гори тремтять перед Ним, а підгі́рки топні́ють, перед обличчям Його трясеться земля та вселе́нна, та всі її ме́шканці.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Judgment upon Nineveh Decreed by God - Nah 1:1-15 Jehovah, the jealous God and avenger of evil, before whose manifestation of wrath the globe trembles (Nah 1:2-6), will prove Himself a strong tower to His own people by destroying Nineveh (Nah 1:7-11), since He has determined to break the yoke which Asshur has laid upon Judah, and to destroy this enemy of His people (Nah 1:12-14).
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The inscription of the book, (Nah 1:1). II. A magnificent display of the glory of God, in a mixture of wrath and justice against the wicked, and mercy and grace towards his people, and the discovery of his majesty and power in both (Nah 1:2-8). III. A particular application of this (as most interpreters think) to the destruction of Sennacherib and the Assyrian army, when they besieged Jerusalem, which was a very memorable and illustrious instance of the power both of God's justice and of his mercy, and spoke abundance of terror to his enemies and encouragement to his faithful servants (Nah 1:9 -16
Відкрити джерело ↗1:5 Old Testament poetry often mentions the shaking of the earth to commemorate the Exodus period (e.g., Ps 18:7; Hab 3:6; see Exod 19:18).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І то́пляться гори під Ним, і та́нуть доли́ни, мов віск від огню́, мов ті во́ди, що ллються з узбі́ччя.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!
Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля.
Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені!
А гора Сіна́й — уся вона димува́ла через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапня́рки, і сильно затремтіла вся гора.
Бог виступає при радісних о́криках, Господь — при голосі ро́га.
А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“