Йона 1:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Mission of Jonah to Nineveh His Flight and Punishment - Jonah 1 Jonah tries to avoid fulfilling the command of God, to preach repentance to the great city Nineveh, by a rapid flight to the sea, for the purpose of sailing to Tarshish (Jon 1:1-3); but a terrible storm, which threatens to destroy the ship, brings his sin to light (Jon 1:4-10); and when the lot singles him out as the culprit, he confesses that he is guilty; and in accordance with the sentence which he pronounces upon himself, is cast into the sea (Jon 1:11-16).
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. A command given to Jonah to preach at Nineveh (Jon 1:1, Jon 1:2). II. Jonah's disobedience to that command (Jon 1:3). III. The pursuit and arrest of him for that disobedience by a storm, in which he was asleep (Jon 1:4-6). IV. The discovery of him, and his disobedience, to be the cause of the storm (Jon 1:7-10). V. The casting of him into the sea, for the stilling of the storm (Jon 1:11-16). VI. The miraculous preservation of his life there in the belly of a fish (Jon 1:17), which was his reservation for further services.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!
Прости наро́дові своє́му, Ізра́їлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля“, І буде про́щена їм та кров.
У Нім, що в Нім стали ми й спадкоє́мцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,
І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі.
Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!
І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув.
об'явивши нам таємни́цю волі Своєї за Своїм уподо́банням, яке постановив у Самому Собі,
Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим.
Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“