Амос 8:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав Він: „Що́ бачиш, Амо́се?“ А я відказав: „Кіш доспілих плоді́в“. І промовив до мене Господь: „Доспі́в кінець Моє́му наро́дові Ізраїлеві, — уже більше йому не прощу́!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Ripeness of Israel for Judgment - Amo 8:1-14 Under the symbol of a basket filled with ripe fruit, the Lord shows the prophet that Israel is ripe for judgment (Amo 8:1-3); whereupon Amos, explaining the meaning of this vision, announces to the unrighteous magnates of the nation the changing of their joyful feasts into days of mourning, as the punishment from God for their unrighteousness (Amo 8:4-10), and sets before them a time when those who now despise the word of God will sigh in vain in their extremity for a word of the Lord (Amo 8:11-14).
Відкрити джерело ↗Sinful times are here attended with sorrowful times, so necessary is the connexion between them; it is threatened here again and again that the laughter shall be turned into mourning. I. By the vision of "basket of summer-fruit" is signified the hastening on of the ruin threatened (Amo 8:1-3) and that shall change their note. II. Oppressors are here called to an account for their abusing the poor; and their destruction is foretold, which will set them a mourning (Amo 8:4-10). III. A famine of the word of God is here made the punishment of a people that go a whoring after other gods (Amo 8:11-14); yet for this, which is the most mournful judgment of all, they are not here brought in mourning.
Відкрити джерело ↗8:2 ripe for punishment (literally the end has come): Amos makes a play on words between ripe fruit (Hebrew qayits) and the end has come (Hebrew ba’ haqqets). The end had come for God’s people, Israel, because they were ripe fruit, ready to be harvested in judgment.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І про́мовив до мене Господь: „Що ти бачиш, Амо́се?“ А я відказав: „Виска́“. І промовив Господь: „Ось Я цього виска́ покладу посеред народу Мого, Ізраїля, — уже більше йому не прощу́!
Чатують вони наші кро́ки, щоб ходи́ти не могли ми по пло́щах своїх. Кінець наш набли́зився, спо́внилися наші дні, бо прийшов нам кінець.
Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя!
І сказав Він до мене: „Чи ти бачив, сину лю́дський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони напо́внили Край наси́льством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галу́зки при но́сі своїм.
І сказав Він до мене: „Чи бачив ти, сину лю́дський, що́ роблять Ізраїлеві старші́ в темно́ті, кожен у кімна́тах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить, Господь покинув цей край“.
Тому́ скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Припиню́ Я цю припові́стку, і більше не будуть її припові́сткувати в Ізраїлі, але говори їм: „Набли́зилися оті дні й слово всякого виді́ння“.
І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“ А я відказав: „Я бачу летючого зво́я. Довжина́ його — двадцять мірою ліктем, а ширина́ його — десять ліктів.“
Прихо́дить кінець, прихо́дить кінець, — він збуди́вся на тебе, прихо́дить ось він!
І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, чи ти бачиш, що́ вони ро́блять! Це великі гидо́ти, що Ізраїлів дім робить тут, щоб віддали́тися від Моєї святині! Та ти зно́ву побачиш іще більші гидо́ти“.