Амос 4:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнива́ми, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна діля́нка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висиха́ла.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Impenitence of Israel - Amo 4:1-13 The voluptuous and wanton women of Samaria will be overtaken by a shameful captivity (Amo 4:1-3). Let the Israelites only continue their idolatry with zeal (Amo 4:4, Amo 4:5), the Lord has already visited them with many punishments without their having turned to Him (Amo 4:6-11); and therefore He must inflict still further chastisements, to see whether they will not at length learn to fear Him as their God (Amo 4:12, Amo 4:13).
Відкрити джерело ↗In this chapter, I. The oppressors in Israel are threatened for their oppression of the poor (Amo 4:1-3). II. The idolaters in Israel, being joined to idols, are given up to their own heart's lusts (Amo 4:4, Amo 4:5). III. All the sins of Israel are aggravated from their incorrigibleness in them, and their refusal to return and reform, notwithstanding the various rebukes of Providence which they had been under (Amo 4:6-11). IV. They are invited yet at length to humble themselves before God, since it is impossible for them to make their part good against him (Amo 4:12, Amo 4:13).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було гра́ду.
І дощі були стри́мувані, і не було́ дощу пі́знього, проте мала ти чо́ло блудни́ці, і стратила сором,
Не бачили один о́дного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було́ світло в їхніх сади́бах.
зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!
І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам“.
Ілля́ був люди́на, подібна до нас при́страстями, і він помолився молитвою, щоб дощу́ не було́, — і дощу не було́ на землі аж три роки й шість місяців...
А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Го́сподом, Богом своїм, бо вам ї́жі Він дасть на спасі́ння, і найперше зішле вам дощу́, дощу ра́ннього й пі́знього.
А то запалиться гнів Господній на вас, і замкне́ небо, і не буде дощу́, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам.
Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!
Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!