Вихід 34:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сталося, коли схо́див Мойсей з гори Сіна́й, — а оби́дві табли́ці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, — що Мойсей не знав, що лице його стало промені́ти, бо Бог говорив з ним.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
God having in the foregoing chapter intimated to Moses his reconciliation to Israel, here gives proofs of it, proceeding to settle his covenant and communion with them. Four instances of the return of his favour we have in this chapter: - I. The orders he gives to Moses to come up to the mount, the next morning, and bring two tables of stone with him (Exo 34:1-4). II. His meeting him there, and the proclamation of his name (Exo 34:5-9). III. The instructions he gave him there, and his converse with him for forty days together, without intermission (v. 10-28). IV. The honour he put upon him when he sent him down with his face shining (Exo 34:29-35). In all this God dealt with Moses as a public person, and mediator between him and Israel, and a type of the great Mediator.
Відкрити джерело ↗34:29-35 Moses, who had asked to see the glory of God, wasn’t aware that his own face reflected that glory.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І Він перед ними переобрази́вся : обличчя Його, як те сонце, зася́ло, а одежа Його стала біла, як світло.
І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосі́чний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
І бачив я іншого поту́жного Ангола, що сходив із неба. Був одя́гнений в хмару, і над його головою весе́лка була, а обличчя його — немов сонце, а ноги його — як стовпи́ огняні́,
Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, — як лице Ангола!
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.
А та жінка взяла́ двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: „Так, прихо́дили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони.