Вихід 2:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на бе́резі Річки.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins the story of Moses, that man of renown, famed for his intimate acquaintance with Heaven and his eminent usefulness on earth, and the most remarkable type of Christ, as a prophet, saviour, lawgiver, and mediator, in all the Old Testament. The Jews have a book among them of the life of Moses, which tells a great many stories concerning him, which we have reason to think are mere fictions; what he has recorded concerning himself is what we may rely upon, for we know that his record is true; and it is what we may be satisfied with, for it is what Infinite Wisdom thought fit to preserve and transmit to us. In this chapter we have, I. The perils of his birth and infancy (Exo 2:1-4). II. His preservation through those perils, and the preferment of his childhood and youth (Exo 2:5-10). III. The pious choice of his riper years, which was to own the people of God. 1. He offered them his service at present, if they would accept it (Exo 2:11-14). 2. He retired, that he might reserve himself for further service hereafter (Exo 2:15-22). IV. The dawning of the day of Israel's deliverance (Exo 2:23, etc.).
Відкрити джерело ↗2:3 Papyrus reeds grew plentifully along the many streams into which the Nile River divided in the delta region of northern Egypt. They were light and flexible, well-suited for basket weaving. It is possible that Moses’ mother placed the basket in the water exactly where it was most likely to be found by the Egyptian princess.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: „Кожного народженого єврейського сина — кидайте його до Річки, а кожну дочку — зоставляйте при житті!“
Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.
Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
що морем послів посилаєш на човнах папі́русових по пове́рхні води! Ідіть, скорохо́дні посли, до наро́ду високого й блискучезбро́йного, до народу страшно́го відда́вна й аж досі, до люду преси́льного, що топче усе, що річки його землю поперетина́ли.
Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Вифлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за ча́сом, що його в мудреців він був ви́питав.
Як вони ж відійшли, ось ангол Господній з'явивсь у сні Йо́сипові та й сказав: „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу́ тобі, бо Дитя́тка шукатиме Ірод, щоб Його́ погубити“.
І сказали вони один о́дному: „Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!“ І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна́ була їм за вапно.
А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на го́ру.
І засмердя́ться річки́ та нужде́нними стануть, і повисиха́ють прито́ки Єгипту, пов'я́не коми́ш та очере́т.