Осія 2:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Скажіть своїм братам: „Народ Мій“, а своїм сестрам: „Помилувана“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The scope of this chapter seems to be much the same with that of the foregoing chapter, and to point at the same events, and the causes of them. As there, so here, I. God, by the prophet, discovers sin to them, and charges it home upon them, the sin of their idolatry, their spiritual whoredom, their serving idols and forgetting God and their obligations to him (Hos 2:1, Hos 2:2, Hos 2:5, Hos 2:8). II. He threatens to take away from them that plenty of all good things with which they had served their idols, and to abandon them to ruin without remedy (Hos 2:3, Hos 2:4, Hos 2:6, Hos 2:7, Hos 2:9-13). III. Yet he promises at last to return in ways of mercy to them for his own sake (Hos 2:14), to restore them to their former plenty (Hos 2:15), to cure them of their inclination to idolatry (Hos 2:16, Hos 2:17), to renew his covenant with them (Hos 2:18-20), and to bless them with all good things (Hos 2:21-23).
Відкрити джерело ↗2:3 The Lord warns unfaithful Israel that unless she repents and returns to her covenant partner, he will strip her . . . naked (see also 2:10). Ezekiel also employs this image of judgment and shame (Ezek 16:36-37).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї мо́лодости, коли була наго́ю-пренаго́ю, коли валялася в крові своїй.
І наро́д був там спраглий води. І ре́мствував наро́д на Мойсея й говорив: „На́що це ти ви́провадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та ота́ри мої?“
А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,—
коли ж скажеш у серці своєму: „Чому́ такі речі спітка́ли мене?“ — за числе́нні провини твої відкриті подо́лки твої, ого́лені ноги твої силомі́ць!
І він бу́де, як голий той кущ у степу́, і не побачить, щоб добре прийшло́, і він пробува́тиме в кра́ї сухому в пустині, у кра́ї солоному та незаме́шканому.
І сильно він спрагнув, і кли́кнув до Господа та й сказав: „Ти дав у руку Свого раба це велике спасі́ння, а тепер я помру́ від пра́гнення, і впаду́ в руку необрі́заних“.
Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.
І не спита́ли вони: де Госпо́дь, що нас ви́вів із кра́ю єгипетського, що прова́див Він нас по пустині, по землі степові́й, повній ям, по кра́ю сухому та те́мному, по кра́ю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осі́лась люди́на?
О ви, поколі́ння, — почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізра́їля Я? Чи може землею великої те́мряви? Чому ж каже наро́д Мій: „Ми вільно буя́ємо, — вже не прийдемо до Тебе?“
Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!