Осія 13:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А тепер іще більше гріша́ть, бо зробили собі вони ві́длива з срі́бла свого́, божкі́в за своєю подо́бою; робота майстрі́в усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву прино́сять, цілують телят.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The same strings, though generally unpleasing ones, are harped upon in this chapter that were in those before. People care not to be told either of their sin or of their danger by sin; and yet it is necessary, and for their good, that they should be told of both, nor can they better hear of either than from the word of God and from their faithful ministers, while the sin may be repented of and the danger prevented. Here, I. The people of Israel are reproved and threatened for their idolatry (Hos 13:1-4). II. They are reproved and threatened for their wantonness, pride, and luxury, and other abuses of their wealth and prosperity (Hos 13:5-8). III. The ruin that is coming upon them for these and all their other sins is foretold as very terrible (Hos 13:12, Hos 13:13, Hos 13:15, Hos 13:16). IV. Those among them that yet retain a respect for their God are here encouraged to hope that he will yet appear for their relief, though their kings and princes, and all their other supports and succours, fail them (Hos 13:9-11, Hos 13:14).
Відкрити джерело ↗13:2 The Hebrew word translated idols is the same one used of the gold calf (Exod 32:4, 8; see also Hos 10:5-6; Amos 5:5-6). • kiss the calf idols: The Canaanite religious rituals included kissing images of Baal (1 Kgs 19:18).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“.
Ті, що золото сиплють з киси́, срібло ж важать вагою, вина́ймлюють золотаря́, щоб із того їм бога зробив, і перед ним вони падають та поклоня́ються,
Тому́ то ось Я вкрию твою дорогу те́рнями, і обгороджу́ її огоро́жею, — і стежо́к своїх не зна́йде вона.
Срі́блом та зло́том його прикра́шають, цвя́хами та молотка́ми прикрі́плюють їх, і він не захитається.
А люди лихі та дури́світи матимуть у́спіх у злому, зво́дячи й зве́дені бувши.
Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
Вони ставлять царя, але́ не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срі́бла свого та із золо́та свого божків наробили собі, щоб загинути, —
Ізра́їль — буйни́й виноград, що родить подібне собі. Та за многістю пло́ду свого він намно́жує же́ртівники, за добрістю кра́ю свого́ бовва́нські стовпи́ прикраша́є.
У що́ будете биті ще, коли неслухня́ними далі ви бу́дете? Хвора ваша вся голова, і все серце боля́ще.
Збері́ться й прийді́ть, набли́зьтеся ра́зом, урято́вані всі із поганів! Не знає нічо́го, хто дерево носить, боввана свого, та що мо́литься богові, який не поможе.