Єзекіїль 7:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Вони повикида́ють на вулицю срі́бло своє, і за ніщо́ їхнє золото стане, — їхнє срі́бло та золото їхнє не буде могти́ врятувати їх удень гніву Господнього, ним не наси́тять своєї душі й свого ну́тра вони не напо́внять, бо їхня провина була перешкодою!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter the approaching ruin of the land of Israel is most particularly foretold in affecting expressions often repeated, that if possible they might be awakened by repentance to prevent it. The prophet must tell them, I. That it will be a final ruin, a complete utter destruction, which would make an end of them, a miserable end (Eze 7:1-6). II. That it is an approaching ruin, just at the door (Eze 7:7-10). III. That it is an unavoidable ruin, because they had by sin brought it upon themselves (Eze 7:10-15). IV. That their strength and wealth should be no fence against it (Eze 7:16-19). V. That the temple, which they trusted in, should itself be ruined (Eze 7:20-22). VI. That it should be a universal ruin, the sin that brought it having been universal (Eze 7:23-27).
Відкрити джерело ↗7:19 Even silver and gold, the traditional last resorts in times of crisis, would be unable to save or satisfy their owners. They would dispose of them like worthless trash (literally impurity), something hateful and disgusting that they could not wait to be rid of.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Спасти́ їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло́, ані золото їхнє, — і огнем Його за́здрощів буде поїджена ціла земля́, бо скі́нчення тільки приспі́шене зробить зо всіми мешка́нцями кра́ю цього́.
Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужи́нців, що ме́шкають серед Ізраїля, коли відсту́пить від Мене, і допустить своїх божкі́в у своє серце, і покладе спотика́ння своєї провини перед обличчям своїм, і при́йде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе.
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ дасть люди́на взамін за душу свою?
Покине люди́на того дня божкі́в своїх срібних і божкі́в своїх золотих, що собі нароби́ла була́, щоб вклоня́тись крота́м і кажана́м,
За те, що вони служили їм перед їхніми бовва́нами, і стали для Ізраїлевого дому за спотика́ння на прови́ну, тому підняв Я Свою руку на них, — говорить Господь Бог, — і вони понесу́ть прови́ну свою!
Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
На́що будете ва́жити срі́бло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не си́тить? Послухайте пильно Мене, й спожива́йте добро́, — і нехай розкошу́є у на́ситі ваша душа!
І нечистим учините ви поволо́ку бовва́нів своїх із срібла́ й покриття́ на божка́ золотого свого, розпоро́шиш ти їх, як нечисте, і „геть" скажеш йому́.
А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;