Єзекіїль 45:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
землі; це буде йому за володі́ння в Ізраїлі, і Мої князі́ не будуть уже тиснути наро́ду Мого, а Край дадуть Ізраїлевому домові, їхнім племе́нам.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter is further represented to the prophet, in vision, I. The division of the holy land, so much for the temple, and the priests that attended the service of it (Eze 45:1-4), so much for the Levites (Eze 45:5), so much for the city (Eze 45:6), so much for the prince, and the residue to the people (Eze 45:7, Eze 45:8). II. The ordinances of justice that were given both to prince and people (Eze 45:9-12). III. The oblations they were to offer, and the prince's part in those oblations (Eze 45:13-17). Particularly in the beginning of the year (Eze 45:18-20) and in the passover, and the feast of tabernacles (Eze 45:21-25). And all this seems to point at the new church-state that should be set up under the gospel, which, both for extent and for purity, should far exceed that of the Old Testament.
Відкрити джерело ↗45:8-9 One tangible expression of the Lord’s kingly rule was that he distributed the land to the prince as well as to the people. The prince was assigned a large enough piece of his own land to meet his needs and to allow him to support the ministry of the Temple without having to oppress and rob the people.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А князь не ві́зьме зо спа́дку наро́ду, витискаючи їх з їхнього володіння, — із свого володіння дасть своїм сина́м спа́док, щоб ніхто з наро́ду Мого не розпоро́шився зо свого володіння.
І взяв Ісус увесь край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізра́їлеві на спа́док, за їхнім поділом на їхні племе́на. А край заспоко́ївся від війни.
Ось дні наступають, — говорить Господь, — і поставлю Давидові праведну Па́рость, і Цар зацарю́є, і буде Він мудрий, — і правосу́ддя та правду в Краю́ запрова́дить.
Князі́ її в сере́дині її, немов ті вовки́, що здо́бич шмату́ють, щоб розливати кров, щоб губити ду́ші ради ко́ристи.
Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?
І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!
Останок Ізраїлів кривди не буде робити, і не бу́дуть казати неправди, і облудний язик в їхніх у́стах не зна́йдеться, бо па́стися будуть вони та виле́жуватись, і не буде такого, хто б їх настраши́в.
І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!
Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?