Єзекіїль 43:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І підняв мене Дух, і впровадив мене до вну́трішнього подві́р'я, і ось слава Господня напо́внила храм!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophet, having given us a view of the mystical temple, the gospel-church, as he received it from the Lord, that it might appear not to be erected in vain, comes to describe, in this and the next chapter, the worship that should be performed in it, but under the type of the Old Testament services. In this chapter we have, I. Possession taken of this temple, by the glory of God filling it (Eze 43:1-6). II. A promise given of the continuance of God's presence with his people upon condition of their return to, and continuance in, the instituted way of worship, and their abandoning idols and idolatry (Eze 43:7-12). III. A description of the altar of burnt-offerings (Eze 43:13-17). IV. Directions given for the consecration of that altar (Eze 43:18-27). Ezekiel seems here to stand between God and Israel, as Moses the servant of the Lord did when the sanctuary was first set up.
Відкрити джерело ↗43:5-7a The Spirit then carried Ezekiel into the inner courtyard so that he could hear the Lord declare that the restored Temple was the palace in which his throne and his footstool were located, and that he would live . . . forever among the people of Israel. The identification of the Temple as God’s dwelling and the seat of his sovereignty was not new (see, e.g., 1 Sam 4:4). The Temple would now be God’s throne forever; never again would the sins of his people drive him away from his sanctuary.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І дух підні́с мене, і ввів мене в Халдею до полоня́н у видінні, Духом Божим. І підійняло́ся від мене те виді́ння, яке я бачив.
І витягнув Він подобу руки, і взяв мене за волосся моєї голови, а Дух підійняв мене між землею та між небом, і впровадив мене до Єрусалиму в Божих виді́ннях, до входу вну́трішньої брами, зве́рненої на пі́вніч, де місце перебува́ння і́дола, що викли́кує заздрість.
І ви́провадив мене в напрямі півні́чної брами до пе́реду храму, і побачив я, аж ось слава Господня напо́внила Госпо́дній дім! І впав я на обличчя своє.
Була́ надо мною Господня рука, і Дух Госпо́дній ви́провадив мене, і спинив мене серед долини, а вона — повна кісто́к!
А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
І станеться, я піду́ від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду́ я, щоб доне́сти Ахаву, а коли він не зна́йде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї мо́лодости.
І підняла́ся слава Господня з-над Херувима на поріг дому, і напо́внився дім хмарою, а подвір'я напо́внилося сяйвом Господньої слави.
І кликав один до о́дного й говорив: „Свят, свят, свят Господь Савао́т, уся земля повна слави Його!“
У Божих виді́ннях упрова́див Він мене до Ізраїлевого кра́ю, і дав спочи́ти мені на дуже високій горі́, а на ній була́ ніби будо́ва міста, з полу́дня.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!