Єзекіїль 36:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше ві́ття, і бу́дете прино́сити плід свій для Мого наро́ду Ізраїля, бо вони збли́зилися, щоб прийти.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We have done with Mount Seir, and left it desolate, and likely to continue so, and must now turn ourselves, with the prophet, to the mountains of Israel, which we find desolate too, but hope before we have done with the chapter to leave in better plight. Here are two distinct prophecies in this chapter: - I. Here is one that seems chiefly to relate to the temporal estate of the Jews, wherein their present deplorable condition is described and the triumphs of their neighbours in it; but it is promised that their grievances shall be all redressed and that in due time they shall be settled again in their own land, in the midst of peace and plenty (Eze 36:1-15). II. Here is another that seems chiefly to concern their spiritual estate, wherein they are reminded of their former sins and God's judgments upon them, to humble them for their sins and under God's mighty hand (Eze 36:16-20). But it is promised, 1. That God would glorify himself in showing mercy to them (Eze 36:21-24). 2. That he would sanctify them, by giving them his grace and fitting them for his service; and this for his own name's sake and in answer to their prayers (Eze 36:25-38).
Відкрити джерело ↗36:8-11 When God’s people returned, Israel would experience an increase in population and fruitfulness, fulfilling the creation mandate of Gen 1:28.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Яків у майбу́тньому пу́стить корі́ння, розцвіте́ться Ізра́їль і пу́п'янки пу́стить, і поверхню вселенної пло́дом напо́внять.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
І Він пошле дощ на насіння твоє, яким бу́деш обсі́ювати землю, та хліб урожаю землі, — і пожи́вний та ситий він буде. Того дня на широкім пасо́виську па́стися буде твоя череда́,
На високій горі Ізраїлевій посаджу́ її, і вона випустить галу́зку й принесе́ плід, і стане сильною кедри́ною. І буде пробува́ти під ним усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галу́зок.
Си́ротам батько й вдови́цям суддя́, — то Бог у святому мешка́нні Своїм!
Я буду всім серцем своїм вихваля́ти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і сла́вити буду повіки Ім'я́ Твоє,
Того дня буде па́рость Господня красо́ю та славою, плід же зе́мний — вели́чністю та пишното́ю для врято́ваних із Ізраїля.
Ваша ла́гідність хай буде відо́ма всім лю́дям. Господь близько!
Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно зді́йснене, не відтя́гнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохо́бности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог“.