Єзекіїль 36:20
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
We have done with Mount Seir, and left it desolate, and likely to continue so, and must now turn ourselves, with the prophet, to the mountains of Israel, which we find desolate too, but hope before we have done with the chapter to leave in better plight. Here are two distinct prophecies in this chapter: - I. Here is one that seems chiefly to relate to the temporal estate of the Jews, wherein their present deplorable condition is described and the triumphs of their neighbours in it; but it is promised that their grievances shall be all redressed and that in due time they shall be settled again in their own land, in the midst of peace and plenty (Eze 36:1-15). II. Here is another that seems chiefly to concern their spiritual estate, wherein they are reminded of their former sins and God's judgments upon them, to humble them for their sins and under God's mighty hand (Eze 36:16-20). But it is promised, 1. That God would glorify himself in showing mercy to them (Eze 36:21-24). 2. That he would sanctify them, by giving them his grace and fitting them for his service; and this for his own name's sake and in answer to their prayers (Eze 36:25-38).
Відкрити джерело ↗36:20 This scattering also brought shame on the Lord’s holy name. It was not so much the behavior of the exiles that robbed the Lord of his glory, but the very fact that they were in exile, insofar as it made the surrounding nations conclude that Israel’s God had been unable to keep them safe in his own land.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано.
А тепер що Мені тут, — говорить Господь, — коли взятий даре́мно наро́д Мій? Шаліють воло́дарі їхні, — говорить Господь, — і постійно ввесь день Моє Ймення знева́жене.
„Хіба ж ти не завва́жив, як наро́д цей казав був, говорячи: „Оби́два ті ро́ди, яких Господь вибрав, відкинув Він їх?“ І наро́дом Моїм вони не́хтують, наче б не був він уже перед ними наро́дом. Так говорить Господь: Якщо заповіта Мого щодо дня та щодо ночі нема, якщо Я уставів для неба й землі не поклав, то відки́ну й насіння Якова та раба Мого Давида, щоб не брати володарі́в із насіння його для насіння Авраама, Ісака та Якова. Та не буде того, — бо верну́ їхню долю, й помилую їх!“
Тепер, якщо ви готові, щоб того ча́су, коли почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких родів музи́ку, попа́дали й кла́нялися бовва́нові, якого я зробив. А якщо ви не покло́нитеся, тієї години будете вки́нені до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?“
І почують ханаанеянин та всі ме́шканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я́ наше з землі. І що́ Ти зробиш Своєму великому Йменню?“
Котрий з-поміж усіх богів цих краї́в урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь уряту́є Єрусалим від моєї руки?“
І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського.
А нечисле́нних з них людей збережу́ від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповіда́ли про свої гидо́ти серед народів, куди поприхо́дять. І вони пізнають, що Я — Госпо́дь!“