Єзекіїль 30:24
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І зміцню раме́на вавилонського царя, і дам меча Свого в його руку, — і зламаю Я фараонові раме́на, і він буде стогнати сто́гоном проко́леного перед ним.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. A continuation of the prophecy against Egypt, which we had in the latter part of the foregoing chapter, just before the desolation of that once flourishing kingdom was completed by Nebuchadnezzar, in which is foretold the destruction of all her allies and confederates, all her interests and concerns, and the several steps which the king of Babylon should take in pushing on this destruction (v. 1-19). II. A repetition of a former prophecy against Egypt, just before the desolation of it begun by their own bad conduct, which gradually weakened them and prepared the way for the king of Babylon (Eze 30:20-26). It is all much to the same purport with what we had before.
Відкрити джерело ↗30:24-26 While disabling Pharaoh (30:22), the Lord would strengthen the arms of Babylon’s king, increasing the already uneven nature of the contest. The fate of the forthcoming battle of the superpowers rested entirely in the Lord’s hands, and he had already determined its outcome. Nebuchadnezzar clashed with the Egyptians on a number of occasions, ending with victory in 567 BC.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І зміцню́ Я раме́на вавилонського царя, а фараонові раме́на опаду́ть. І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я дам Свого меча в руку вавилонського царя, і простягну́ його на єгипетську землю.
Також ви, етіо́пляни, побиті мечем Моїм бу́дете.
Я — Господь, і нема вже ніко́го, нема іншого Бога, крім Ме́не. Я тебе підпері́зую, хоч ти не знаєш Мене,
Так говорить Госпо́дь до Свого пома́занця Кіра: Я мі́цно тримаю тебе за прави́цю, щоб перед обличчям твоїм повали́ти наро́ди, і з сте́гон царів розв'яжу́ пояси́, щоб відчини́ти двері перед тобою, а брами не будуть зами́кані.
Бо всі вони лякали нас, говорячи: „Нехай осла́бнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зро́блена!“ Та тепер, о Боже, зміцни́ мої ру́ки!
Я буду Тебе велича́ти, о Боже мій, Ца́рю, і благословля́тиму Ймення Твоє повік-віку!
Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шу́му паді́ння твого́, коли бу́дуть стогнати ране́ні, коли забива́тимуть посеред тебе, не затремтять острови́?
Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево!
Так говорить Господь Бог: І Я зроблю́ кінець єгипетському многолю́дству рукою Навуходоно́сора, вавилонського царя.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.