Єзекіїль 28:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. A prediction of the fall and ruin of the king of Tyre, who, in the destruction of that city, is particularly set up as a mark for God's arrows (Eze 28:1-10). II. A lamentation for the king of Tyre, when he has thus fallen, though he falls by his own iniquity (Eze 28:11-19). III. A prophecy of the destruction of Zidon, which as in the neighbourhood of Tyre and had a dependence upon it (Eze 28:20-23). IV. A promise of the restoration of the Israel of God, though in the day of their calamity they were insulted over by their neighbours (Eze 28:24-26).
Відкрити джерело ↗28:8 The clearest demonstration that the prince of Tyre was a mortal man and not a divine being came when he was put to death by the Babylonians. His final resting place would not be in the heights with the gods, but in the pit, the residence of the dead. Like the city of Tyre, the prince of Tyre would die in the heart of the sea (cp. 27:26-27).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глиби́нах, то замінний ви́ріб твій і всі збори твої серед тебе попа́дали.
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!
і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
Ось терпі́ння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гро́бу гниття́ мою душу, бо Ти кинув за спи́ну Свою всі гріхи мої,
Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.
щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.