Єзекіїль 28:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ти був бездога́нний у своїх дорогах від дня твого ство́рення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. A prediction of the fall and ruin of the king of Tyre, who, in the destruction of that city, is particularly set up as a mark for God's arrows (Eze 28:1-10). II. A lamentation for the king of Tyre, when he has thus fallen, though he falls by his own iniquity (Eze 28:11-19). III. A prophecy of the destruction of Zidon, which as in the neighbourhood of Tyre and had a dependence upon it (Eze 28:20-23). IV. A promise of the restoration of the Israel of God, though in the day of their calamity they were insulted over by their neighbours (Eze 28:24-26).
Відкрити джерело ↗28:15-18 This sarcastic description of the prince of Tyre’s greatness and pride sets him up for his coming fall, which is cast in terms reminiscent of the fall of humanity (Gen 3). As with Adam, the king of Tyre’s supposedly blameless condition was not permanent, but came to an abrupt end when evil was found in him. His rich commerce and dishonest trade led him to violence (cp. Ezek 26:17). One who claimed to be greater than Adam could experience a fall from favor similar to Adam’s and be banished . . . from the mountain of God, the place of God’s favor. The prince of Tyre’s God-given beauty and wisdom were corrupted by his pride, which inevitably led to disaster and exposed his true nature.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд;
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
„Сину лю́дський, здійми жало́бну пісню на ти́рського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать доскона́лости, повен мудрости, і корона краси́.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів!
І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, — день шостий.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.