Єзекіїль 23:25
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І зверну́ Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтина́ють носа твого́ та ву́ха твої, а що поли́шиться в тебе, від меча упаде́. Вони позабирають синів твоїх та дочо́к твоїх, а що зали́шиться в тебе, буде пожерте огнем.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This long chapter (as before ch. 16 and 20) is a history of the apostasies of God's people from him and the aggravations of those apostasies under the similitude of corporal whoredom and adultery. Here the kingdoms of Israel and Judah, the ten tribes and the two, with their capital cities, Samaria and Jerusalem, are considered distinctly. Here is, I. The apostasy of Israel and Samaria from God (Eze 23:1-8) and their ruin for it (Eze 23:9, Eze 23:10). II. The apostasy of Judah and Jerusalem from God (Eze 23:11-21) and sentence passed upon them, that they shall in like manner be destroyed for it (Eze 23:22-35). III. The joint wickedness of them both together (Eze 23:36-44) and the joint ruin of them both (Eze 23:45-49). And all that is written for warning against the sins of idolatry, and confidence in an arm of flesh, and sinful leagues and confederacies with wicked people (which are the sins here meant by committing whoredom), is that others may hear and fear, and not sin after the similitude of the transgressions of Israel and Judah.
Відкрити джерело ↗23:25-29 Stripping an adulterous wife naked—to expose in public what she had done in private—was a punishment for adultery (see study note on 16:35-38). The Babylonians similarly stripped Jerusalem and Judah of everything valuable and exposed them to their own shame.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І збори заки́дають їх камі́нням, і порозсіка́ють їх своїми меча́ми, синів їхніх та їхніх дочо́к повбивають, а їхні доми попа́лять огнем.
Бо не будеш ти кла́нятись богові іншому, бо Господь — ревнивий ім'я Його, Бог ревнивий Він!
І докі́нчиться гнів Мій, і Я заспоко́ю Свою лють проти них, і задовольню́ся. І пізнають вони, що Я, Господь, говорив у горли́вості Своїй, коли докона́ю Свою лютість на них!
Через це одного дня при́йдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спа́лений буде огнем, бо міцни́й Господь, Бог, що судить його!“
І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племе́н, згідно з усіма́ прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Зако́ну.
„Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть, за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню, воно по́лум'я Господа!
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Спасти́ їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло́, ані золото їхнє, — і огнем Його за́здрощів буде поїджена ціла земля́, бо скі́нчення тільки приспі́шене зробить зо всіми мешка́нцями кра́ю цього́.