Єзекіїль 20:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та були вони ворохо́бні проти Мене, і не хотіли слухатися Мене, не відкидали кожен гидо́т від очей своїх, і не покинули єгипетських божкі́в. І поду́мав Я, що виллю на них Свою Лютість, що докінчу́ на них Свій гнів посеред єгипетського кра́ю.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter, I. The prophet is consulted by some of the elders of Israel (Eze 20:1). II. He is instructed by his God what answer to give them. He must, 1. Signify God's displeasure against them (Eze 20:2, Eze 20:3). And, 2. He must show them what just cause he had for that displeasure, by giving them a history of God's grateful dealings with their fathers and their treacherous dealings with God. (1.) In Egypt (Eze 20:5-9). (2.) In the wilderness (v. 10-26). (3.) In Canaan (Eze 20:27-32). 3. He must denounce the judgments of God against them (Eze 20:33-36). 4. He must tell them likewise what mercy God had in store for them, when he would bring a remnant of them to repentance, re-establish them in their own land, and set up his sanctuary among them again (Eze 20:37-44). 5. Here is another word dropped towards Jerusalem, which is explained and enlarged upon in the next chapter (Eze 20:45-49).
Відкрити джерело ↗20:8-21 Each generation of Israelites rebelled against the Lord and refused to obey the commandments he gave them. Each time, the Lord threatened to pour out his fury upon them (20:8, 13, 21), but he relented for the honor of his name, lest the nations around them should think the Lord’s power insufficient to bring his people into the Promised Land.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та стали ворохо́бні ті сини проти Мене, — уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить люди́на, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І поду́мав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспоко́їти гнів Мій на них на пустині.
І сказав Я до них: Відкидайте кожен гидо́ти від оче́й своїх, і не занечищуйтеся божка́ми Єгипту. Я — Господь, Бог ваш!
Тепер лютість Свою незаба́ром Я виллю на те́бе, і Свій гнів докінчу́ проти те́бе, і тебе́ осуджу́ за твоїми дорогами, і на те́бе складу́ всі гидо́ти твої!
І докі́нчиться гнів Мій, і Я заспоко́ю Свою лють проти них, і задовольню́ся. І пізнають вони, що Я, Господь, говорив у горли́вості Своїй, коли докона́ю Свою лютість на них!
Та стали вони неслухня́ними й Духа Святого Його засмути́ли, — і Він оберну́вся на во́рога їм, Він Сам воював проти них.
Та став ворохо́бним проти мене Ізраїлів дім на пустині, — уставами Моїми не ходили вони, і повідкида́ли Мої постанови, які коли чинить люди́на, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажа́ли. Тому́ Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб ви́губити їх.
Пам'ятай, не забудь, що ти гніви́в Господа, Бога свого, — у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського кра́ю аж до прихо́ду вашого до цього місця, неслухня́ні були ви проти Господа.
І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.