Єзекіїль 20:47
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter, I. The prophet is consulted by some of the elders of Israel (Eze 20:1). II. He is instructed by his God what answer to give them. He must, 1. Signify God's displeasure against them (Eze 20:2, Eze 20:3). And, 2. He must show them what just cause he had for that displeasure, by giving them a history of God's grateful dealings with their fathers and their treacherous dealings with God. (1.) In Egypt (Eze 20:5-9). (2.) In the wilderness (v. 10-26). (3.) In Canaan (Eze 20:27-32). 3. He must denounce the judgments of God against them (Eze 20:33-36). 4. He must tell them likewise what mercy God had in store for them, when he would bring a remnant of them to repentance, re-establish them in their own land, and set up his sanctuary among them again (Eze 20:37-44). 5. Here is another word dropped towards Jerusalem, which is explained and enlarged upon in the next chapter (Eze 20:45-49).
Відкрити джерело ↗20:47 A green tree does not normally burn easily, whereas a dry tree provides easy kindling. This fire of judgment would be so intense that it would burn all kinds of trees.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо Я покараю вас згідно із пло́дом ваших учинків, — говорить Господь, — і огонь запалю́ в його лісі, і він пожере всі довкі́лля його!
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
І пізнають усі польові дере́ва, що Я, Господь, пони́зив високе дерево, повищив дерево низьке́, висушив дерево зелене, і дав розцвісти́ся дереву сухому. Я, Господь, говорив — і вчинив!“
І вони наляка́ються, болі та муки їх схо́плять, немов породі́лля та, будуть тремтіти. Остовпі́ють один перед о́дним, полум'я́ні обличчя — то їхні обличчя.
Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.
І ви́йдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпа́ли від Мене, бо їхня черва́ не помре й не пога́сне огонь їхній, — і стануть вони за ги́доту для кожного тіла!
Бо давно пригото́влений То́фет, — пригото́влений він і для царя, глибоким, широким учи́нений; на бага́тті огню його й дров багате́нно, — запалить його подих Господній, немов би пото́ка сірча́ного!
і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.