Єзекіїль 19:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The scope of this chapter is much the same with that of the 17th, to foretel and lament the ruin of the house of David, the royal family of Judah, in the calamitous exit of the four sons and grandsons of Josiah - Jehoahaz, Jehoiakim, Jeconiah, and Zedekiah, in whom that illustrious line of kings was cut off, which the prophet is here ordered to lament (Eze 19:1). And he does it by similitudes. I. The kingdom of Judah and house of David are here compared to a lioness, and those princes to lions, that were fierce and ravenous, but were hunted down and taken in nets (Eze 19:2-9). II. That kingdom and that house are here compared to a vine, and these princes to branches, which had been strong and flourishing, but were now broken off and burnt (Eze 19:10-14). This ruin of that monarchy was now in the doing, and this lamentation of it was intended to affect the people with it, that they might not flatter themselves with vain hopes of the lengthening out of their tranquility.
Відкрити джерело ↗19:11-12 Judah’s pride led to its downfall as the Lord uprooted it in his wrath (cp. 17:1-10). He then replanted Judah in the desert of exile.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Ось Ашшу́р, кедр на Лива́ні, з прекрасними галу́зками, з тіни́стою гуща́виною, і високоро́слий, і аж між хмарами буде верхові́ття його.
І він кликнув із силою, і так проказав: „Зруба́йте це дерево, і повідру́буйте галу́ззя його, позривайте ві́ття його, і порозсипа́йте його плід. Нехай розі́йдеться з-під нього звірина́, а пта́хи — з галу́ззя його́!
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
І кожне тіло пізнає, що Я, Господь, витяг меча Свого з пі́хви його, — уже не ве́рнеться він!
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
І могу́тні царі були́ над Єрусалимом, і панували в усьо́му Зарі́ччі, а дани́на, пода́ток та мито давалися їм.
А вони так відповіли нам та сказали: Ми — то раби Бога небе́с та землі, і будуємо храма, що був збудований за багато літ перед цим, а збудував його й докінчи́в його великий Ізра́їлів цар.
Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близьки́й! Сходить зоря́ он від Якова, і підіймається бе́рло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та че́репа всіх синів Сифа!
І було мені слово Господнє таке:
Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.