Єзекіїль 15:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тому так говорить Господь Бог: Як виногра́дове дерево між лісни́ми дере́вами, що Я дав його огне́ві на пожертя́, так дам Я ме́шканців Єрусалиму!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Ezekiel has again and again, in God's name, foretold the utter ruin of Jerusalem; but, it should seem, he finds it hard to reconcile himself to it, and to acquiesce in the will of God in this severe dispensation; and therefore God takes various methods to satisfy him not only that it shall be so, but that there is no remedy: it must be so; it is fit that it should be so. Here, in this short chapter, he shows him (probably with design that he should tell the people) that it was as requisite Jerusalem should be destroyed as that the dead and withered branches of a vine should be cut off and thrown into the fire. I. The similitude is very elegant (Eze 15:1-5), but, II. The explanation of the similitude is very dreadful (Eze 15:6-8).
Відкрити джерело ↗15:6 The people of Jerusalem are like grapevines: Cp. Ps 80:8-9; Isa 5:1-7; Jer 2:21; John 15:1-6. • If grapevines grow among the trees of the forest, they do not bear fruit because they lack sufficient sunlight.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тому́ Господь Бог промовляє отак: Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце, на люди́ну й худо́бу, і на польові́ дерева́ та на зе́мні плоди́, — і пала́тиме він, і не зга́сне!
Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!
Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“.
А потому — говорить Господь — Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і наро́д, і врятованих у цьому місті від морови́ці, від меча та від голоду в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх ві́стрям меча, — не змилується над ними й не змилосе́рдиться, і не матиме любови!
Єрусалим та міста Юди, і царів його та прави́телів його, щоб віддати їх на руїну, на страхі́ття, на посміхо́вище та на прокля́ття, як цього дня,
„Сину лю́дський, чим краще виногра́дове дерево від усякого дерева, та виногра́дна галу́зка, що була́ серед дерев лісови́х?