Єзекіїль 14:21
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі при́суди: меча, і голод, і люту звірину́ та морови́цю, щоб вигубити з нього люди́ну та скоти́ну,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Hearing the word, and prayer, are two great ordinances of God, in which we are to give honour to him and may hope to find favour and acceptance with him; and yet in this chapter, to our great surprise, we find some waiting upon God in the one and some in the other and yet not meeting with success as they expected. I. The elders of Israel come to hear the word, and enquire of the prophet, but, because they are not duly qualified, they meet with a rebuke instead of acceptance (Eze 14:1-5) and are called upon to repent of their sins and reform their lives, else it is at their peril to enquire of God (Eze 14:6-11). II. Noah, Daniel, and Job, are supposed to pray for this people, and yet, because the decree has gone forth, and the destruction of them is determined by a variety of judgments, their prayers shall not be answered (Eze 14:12-21). And yet it is promised, in the close, that a remnant shall escape (Eze 14:22, Eze 14:23).
Відкрити джерело ↗14:21 Jerusalem was worse off than the hypothetical country of 14:12-20 in two respects. First, Jerusalem did not have Noah, Daniel, and Job; instead, the city was filled with unrighteous people. Second, it would not be hit with one single judgment plague but with all four of these dreadful punishments at once. It is therefore not surprising that all her people and animals would be destroyed.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!
і пошлю на вас голод та злу звірину́, і позбавлю тебе дітей, і морови́ця та кров пере́йде серед тебе, і спрова́джу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив!“
„Сину лю́дський, коли згріши́ть проти Мене земля, спроневі́рюючи, то Я простягну́ Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і ви́гублю з неї люди́ну й скоти́ну.
Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мече́ві сказав: „Пройди по кра́ю, і вигуби з нього люди́ну й скотину“,
Коли б Я перепрова́див по землі люту звірину́, й обезлю́дніла б вона, і стала б вона спусто́шенням, так що ніхто не прохо́див би нею через ту звірину́,
Або коли б Я морови́цю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї люди́ну й скоти́ну,
Третина твоя помре від морови́ці й загине від голоду серед тебе, а третина попа́дає від меча в твоїх околицях, а третину розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча!