Єзекіїль 13:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Вони бачать марно́ту та фальши́ве чарува́ння, говорячи: „Говорить Госпо́дь“, а Господь не посилав їх, та вони мають наді́ю, що спо́вниться слово.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Mention had been made, in the chapter before, of the vain visions and flattering divinations with which the people of Israel suffered themselves to be imposed upon (v. 24); now this whole chapter is levelled against them. God's faithful prophets are nowhere so sharp upon any sort of sinners as upon the false prophets, not because they were the most spiteful enemies to them, but because the put the highest affront upon God and did the greatest mischief to his people. The prophet here shows the sin and punishment, I. Of the false prophets (v. 1-16). II. Of the false prophetesses (Eze 13:17-23). Both agreed to sooth men up in their sins, and, under pretence of comforting God's people, to flatter them with hopes that they should yet have peace; but the prophets shall be proved liars, their prophecies mere shams, and the expectations of the people illusions; for God will let them know that "the deceived and the deceiver are his," are both accountable to him, Job 12:16.
Відкрити джерело ↗13:6-7 Although the false prophets knew that their words were lies and false predictions, they confidently expected God to fulfill their prophecies. These false hopes gave God’s people a false sense of security that would prove empty and destructive on the coming day of judgment (cp. Jer 6:14).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: „Послухай же, Ананіє: Не посилав тебе Господь, але ти дово́диш, що народ цей довіряє неправді.
Бо так промовляє Господь Савао́т, Бог Ізраїлів: Нехай не зво́дять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники́, і не прислу́хуйтеся до ваших снів, що вам сня́ться.
А пророки її все замазують болотом, бачать марно́ту, і чару́ють собі неправдою, вони кажуть: „Так говорить Господь Бог“, а Господь не говорив.
Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб ба́чені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, — у ворожі руки схо́плені бу́дете!
І де́ ваші пророки, що вам пророкували, говорячи: „Цар вавилонський не при́йде на вас та на Край цей?“
Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.
Бо говорять марно́ту домо́ві божки́, і віщуни́ бачать лжу, і розказують сни неправдиві, потішають марно́тою. Тому́ вони бродять, немов та ота́ра, мандру́ють вони, бо без па́стиря.
Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“. І зведу́ть багатьо́х.
„Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Зламаю ярмо́ царя вавилонського!
та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.