Єзекіїль 13:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Твої пророки, Ізра́їлю, як ті лиси́ці в руї́нах!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Mention had been made, in the chapter before, of the vain visions and flattering divinations with which the people of Israel suffered themselves to be imposed upon (v. 24); now this whole chapter is levelled against them. God's faithful prophets are nowhere so sharp upon any sort of sinners as upon the false prophets, not because they were the most spiteful enemies to them, but because the put the highest affront upon God and did the greatest mischief to his people. The prophet here shows the sin and punishment, I. Of the false prophets (v. 1-16). II. Of the false prophetesses (Eze 13:17-23). Both agreed to sooth men up in their sins, and, under pretence of comforting God's people, to flatter them with hopes that they should yet have peace; but the prophets shall be proved liars, their prophecies mere shams, and the expectations of the people illusions; for God will let them know that "the deceived and the deceiver are his," are both accountable to him, Job 12:16.
Відкрити джерело ↗13:4-5 The false prophets are compared to jackals digging in the ruins to prey on the small animals living there. The false prophets did not repair the breaks in the walls by calling the people who were suffering at the hands of the Babylonians to repent, live holy lives, and fight evil. Instead, they gained prestige—and perhaps money—by telling lies that encouraged the people to continue to rebel. Like jackals, these false prophets were actually breaking the walls down, not building them up (cp. Neh 4:3).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І схо́плена була звіри́на, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знаме́но звіри́ни прийняв і поклонився був о́бразові її. Обоє вони були вкинені живими до огняно́го озера, що сіркою горіло.
Так говорить Госпо́дь на пророків, що вводять наро́д Мій у блуд, що зубами своїми гризу́ть та покли́кують: „Мир!“ А на то́го, хто їм не дає що до рота, на ньо́го святую війну оголо́шують.
щоб більш не були́ ми малолі́тками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за лю́дською ома́ною та за лукавством до хитрого блу́ду,
Стережі́ться фальшиви́х пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всере́дині — хижі вовки́.
Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про на́пій п'янки́й, то був би він лю́бим пророком оцьому наро́дові.
А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підгляда́ти нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас понево́лити,
„Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зво́дять серця простодушних.