Плач Єремії 2:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Strangers and enemies have, for the misfortune of Jerusalem, only expressions of scorn and delight over her loss. "Those who pass by the way" are strangers who travel past Jerusalem. To clap the hands together is not here a gesture betokening anger and disinclination (Num 24:10), but of delight over the injury of others, as in Job 27:23. שׂרק, to hiss, is an expression of scorn; see on Jer 19:8. The same is true as regards the shaking of the head; cf. Psa 22:8; Psa 109:25, etc.: the expression for this, in Jer 18:16, is הניד בּראשׁ. The exclamation, "Is this the city which they call 'perfect in beauty'?" is an expression of scornful astonishment. כּלילת יפי is substantially the same as מכלל יפי, Psa 50:2, where the expression is applied to Zion; in Eze 27:3 the same is said of Tyre. That Jeremiah had Psa 50:2 in his mind is shown by the apposition, "a joy of the whole earth," which is taken from Psa 48:3.
Відкрити джерело ↗The second alphabetical elegy is set to the same mournful tune with the former, and the substance of it is much the same; it begins with Ecah, as that did, "How sad is our case! Alas for us!" I. Here is the anger of Zion's God taken notice of as the cause of her calamities (Lam 2:1-9). II. Here is the sorrow of Zion's children taken notice of as the effect of her calamities (Lam 2:10-19). III. The complaint is made to God, and the matter referred to his compassionate consideration (Lam 2:20-22). The hand that wounded must make whole.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.
коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї
Бо так Господь Бог промовляє: За твоє пле́скання рукою, і твоє тупотіння ногою, і що в душі ті́шишся ти всією своєю пого́рдою до Ізраілевої землі,
І вчиню́ оце місце страхі́ттям і по́сміхом, — кожен, хто буде прохо́дити ним, остовпі́є й засвище, побачивши всі його вра́зи.
Дім свя́тощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвали́ли Тебе́, погорі́лищем став, а все наше лю́бе руїною стало.
Оце оте радісне місто, що безпечно живе, що говорить у серці своє́му: „Я, — і немає вже більше ніко́го!“ Як стало воно опусто́шенням, лего́вищем для звірини́! Кожен, хто буде прохо́дить повз нього, засви́ще, своєю рукою махне́!
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
ось Я пошлю й позбираю всі півні́чні ро́ди, — говорить Господь, — пошлю до Навуходоно́сора, царя вавилонського, Мого раба, і наведу́ їх на край цей, і на ме́шканців його та на всіх цих наро́дів навко́ло, і вчиню їх закля́ттям, і оберну́ їх на страхі́ття, і на посміхо́вище, і на вічні руїни.