Єремія 7:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тепер же за те, що ви ро́бите всі оці вчинки, — говорить Господь, — і що Я говорив був до вас, промовляючи пи́льно, але́ ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказа́ли, —
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophet having in God's name reproved the people for their sins, and given them warning of the judgments of God that were coming upon them, in this chapter prosecutes the same intention for their humiliation and awakening. I. He shows them the invalidity of the plea they so much relied on, that they had the temple of God among them and constantly attended the service of it, and endeavours to take them off from their confidence in their external privileges and performances (Jer 7:1-11). II. He reminds them of the desolations of Shiloh, and foretels that such should be the desolations of Jerusalem (Jer 7:12-16). III. He represents to the prophet their abominable idolatries, for which he was thus incensed against them (Jer 7:17-20). IV. He sets before the people that fundamental maxim of religion that "to obey is better than sacrifice" (Sa1 15:22), and that God would not accept the sacrifices of those that obstinately persisted in disobedience (Jer 7:21-28). V. He threatens to lay the land utterly waste for their idolatry and impiety, and to multiply their slain as they had multiplied their sin (Jer 7:29-34).
Відкрити джерело ↗7:13-15 The people of the northern kingdom had previously done what Judah was now doing. God had sent many prophets who spoke and called out to them (2 Kgs 17:22-23; 2 Chr 36:15-16), but they would not listen and refused to answer. The Lord had spared Jerusalem and the Temple when the northern tribes were taken into exile by the Assyrians in 722 BC; this time, the Temple would be destroyed.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
то вас відрахо́вую Я для меча́, й на коліна впаде́те ви всі на зарі́з, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали́, говорив був, але́ ви не чули й робили лихе́ в Моїх о́чах, і чого́ не хотів, вибира́ли собі!
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Від того дня, коли ваші батьки вийшли з кра́ю єгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пи́льно.
Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, — прино́сили жертви Ваа́лам, і кадили бовва́нам.
„І сталося, як Я кликав, то вони не слу́халися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Савао́т.
Чому́ то нікого немає, коли Я прихо́джу, і не відповіда́є ніхто, коли кли́чу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупля́ти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я вису́шую море, обе́ртаю рі́ки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із пра́гнення!
І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив!
„Від тринадцятого року Йосії, Амонового сина, царя Юдиного, і аж до цього дня, це вже двадцять і три роки, було слово Господнє до ме́не. І говорив я до вас, говорячи пильно, та не слухали ви.
так ви́беру й Я їх на зве́дення, і предмета їхнього стра́ху на них наведу́, за те, що Я кликав — і ніхто ві́дповіді не давав, говорив Я — й не чули вони, та чинили лихе в Моїх о́чах, і ви́брали те, чого Я не жада́в!
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до те́бе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли!