Єремія 52:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І схопи́ли царя, і відвели́ його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
History is the best expositor of prophecy; and therefore, for the better understanding of the prophecies of this book which relate to the destruction of Jerusalem and the kingdom of Judah, we are here furnished with an account of that sad event. It is much he same with the history we had 2 Kings 24 and 25, and many of the particulars we had before in that book, but the matter is here repeated and put together, to give light to the book of the Lamentations, which follows next, and to serve as a key to it. That article in the close concerning the advancement of Jehoiachin in his captivity, which happened after Jeremiah's time, gives colour to the conjecture of those who suppose that this chapter was not written by Jeremiah himself, but by some man divinely inspired among those in captivity, for a constant memorandum to those who in Babylon preferred Jerusalem above their chief joy. In this chapter we have, I. The bad reign of Zedekiah, very bad in regard both of sin and of punishment (Jer 52:1-3). II. The besieging and taking of Jerusalem by the Chaldeans (Jer 52:4-7). III. The severe usage which Zedekiah and the princes met with (Jer 52:8-11). IV. The destruction of the temple and the city (Jer 52:12-14). V. The captivity of the people (Jer 52:15, Jer 52:16) and the numbers of those that were carried away into captivity (Jer 52:28-30). VI. The carrying off of the plunder of the temple (Jer 52:17-23). VII. The slaughter of the priests, and some other great men, in cold blood (Jer 52:24-27). VIII. The better days which king Jehoiachin lived to see in the latter end of his time, after the death of Nebuchadnezzar (Jer 52:31-34).
Відкрити джерело ↗52:9 Riblah, which Jeremiah recorded as being in the land of Hamath (see 39:5), was several hundred miles north of Jerusalem.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І зняли́ся вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту.
І погналося халдейське ві́йсько за ними, і догнали Седекію в єрихо́нських степа́х. І взяли́ вони його, і завели його до Навуходоно́сора, царя вавилонського, до Рівли, в краю́ Хамат, і той засудив його.
І схопи́ли царя, і відвели́ його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив.
і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату.
І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопи́ли Манасію на по́від, і скували його мідяни́ми кайда́нами та й повели́ його до Вавило́ну.
І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.
І зі́йде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зі́йде границя, і ді́йде на беріг Кінеретського моря на схід.
І фараон Нехо́ зв'язав його в Рівлі, в гаматському кра́ї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота.
І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її.