Єремія 51:51
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophet, in this chapter, goes on with the prediction of Babylon's fall, to which other prophets also bore witness. He is very copious and lively in describing the foresight God had given him of it, for the encouragement of the pious captives, whose deliverance depended upon it and was to be the result of it. Here is, I. The record of Babylon's doom, with the particulars of it, intermixed with the grounds of God's controversy with her, many aggravations of her fall, and great encouragements given thence to the Israel of God, that suffered such hard things by her (v. 1-58). II. The representation and ratification of this by the throwing of a copy of this prophecy into the river Euphrates (Jer 51:59-64).
Відкрити джерело ↗51:51 The exiled people carried a heavy load of shame and disgrace for their past sins. The Lord’s Temple was defiled when the Babylonians destroyed it in 586 BC.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“
Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча.
Він змилується над убогим та бідним, і спасе́ душу бідних,
І намно́жу плід де́рева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися со́рому через голод між наро́дами.
І він спали́в Господнього дома та дома царе́вого, і всі доми́ в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем.
І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях.
Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх.
I повстануть його війська́ та й знева́жать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидо́ту спусто́шення.