Єремія 47:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
О ме́чу Господній, аж доки ти не заспоко́їшся? Вернися до пі́хви своєї, заспоко́йся й замо́вкни!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter reads the Philistines their doom, as the former read the Egyptians theirs and by the same hand, that of Nebuchadnezzar. It is short, but terrible; and Tyre and Zidon, though they lay at some distance from them, come in sharers with them in the destruction here threatened. I. It is foretold that the forces of the northern crowns should come upon them, to their great terror (Jer 47:1-5). II. That the war should continue long, and their endeavours to put an end to it should be in vain (Jer 47:6-7).
Відкрити джерело ↗47:6 O sword of the Lord: God used the Babylonians to enact his justice. This request might have come from the Philistine cities being attacked by the Babylonians. The people were eager for the attacks against them to stop.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Поприхо́дять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжира́є від кра́ю землі й аж до кра́ю землі, миру не буде для всякого тіла!
А ти, недостойний, несправедливий кня́зю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінце́вої,
Та промовив Ісус до Петра: Всунь у пі́хви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?“
Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мече́ві сказав: „Пройди по кра́ю, і вигуби з нього люди́ну й скотину“,
Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?
Біда асирі́йцеві, же́злові гніву Мого, а кий у руках його — це пересе́рдя Моє!
І скажеш до них: Так говорить Господь Савао́т, Бог Ізраїлів: Пийте й впива́йтеся, і виме́туйте, і падайте та не вставайте перед мече́м, що Я посилаю між вас.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Аж доки в жало́бі земля пробува́тиме, і со́хнути буде трава всього поля за зло її ме́шканців? Гине худо́ба та пта́ство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить!
І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.