Єремія 46:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чому́ твої ли́царі впали? Не втрималися, бо пхнув їх Господь!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
How judgment began at the house of God we have found in the foregoing prophecy and history; but now we shall find that it did not end there. In this and the following chapters we have predictions of the desolations of the neighbouring nations, and those brought upon them too mostly by the king of Babylon, till at length Babylon itself comes to be reckoned with. The prophecy against Egypt is here put first and takes up this whole chapter, in which we have, I. A prophecy of the defeat of Pharaoh-necho's army by the Chaldean forces at Carchemish, which was accomplished soon after, in the fourth year of Jehoiakim (Jer 46:1-12) II. A prophecy of the descent which Nebuchadnezzar should make upon the land of Egypt, and his success in it, which was accomplished some years after the destruction of Jerusalem (Jer 46:13-26). III. A word of comfort to the Israel of God in the midst of those calamities (Jer 46:27, Jer 46:28).
Відкрити джерело ↗46:15-17 The Lord filled the Egyptian soldiers with fear, and no one could keep them in military order as they fled from Carchemish through Canaan to their Egyptian homes. Back in Egypt, they would become strong critics of Pharaoh Neco and say that he was a loudmouth.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений.
Що то бачу: вони полякались й назад відступають? А ли́царі їхні подо́лані та втікають і не оглядаються. Страхіття навко́ло, говорить Господь!
то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші від вас.
Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця!
Серед нього й його наймити́, мов телята вгодо́вані, та й вони повернулись назад, повтікали разом, не спинились, бо день їхнього нещастя прийшов ось на них, час наві́щення їх.
І сказав Господь до Мойсея: „Тепер побачиш, що вчиню́ Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпу́стить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із кра́ю свого“.