Єремія 45:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ти сказав був: „Ой горе мені, бо додав Господь сму́тку до бо́лю мого! Я змучивсь зідха́нням своїм, і не знайшов відпочинку“!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The prophecy we have in this chapter concerns Baruch only, yet is intended for the support and encouragement of all the Lord's people that serve him faithfully and keep closely to him in difficult trying times. It is placed here after the story of the destruction of Jerusalem and the dispersion of the Jews, but was delivered long before, in the fourth year of Jehoiakim, as was the prophecy in the next chapter, and probably those that follow. We here find, I. How Baruch was terrified when he was brought into trouble for writing and reading Jeremiah's roll (Jer 45:1-3). II. How his fears were checked with a reproof for his great expectations and silenced with a promise of special preservation (Jer 45:4, Jer 45:5). Though Baruch was only Jeremiah's scribe, yet this notice is taken of his frights, and this provision made for his comfort; for God despises not any of his servants, but graciously concerns himself for the meanest and weakest, for Baruch the scribe as well as for Jeremiah the prophet.
Відкрити джерело ↗45:3 Jehoiakim had threatened to kill both Jeremiah and Baruch, which forced the prophet and the scribe into hiding. Baruch was physically exhausted, and he felt sorry for himself.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Ось тому́, мавши за милосердям Божим таке служі́ння, ми не тратимо відваги,
Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній.
А роблячи добре, не зну́джуймося, бо ча́су свого пожнемо́, коли не ослабнемо.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—
Нехай посоро́млені будуть, і хай застида́ються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подаду́ться назад, і нехай посоро́млені будуть усі, хто бажає для мене лихо́го!
Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників!
Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо числе́нні стогна́ння мої, моє ж серце боля́ще“.
Яка моя втіха у сму́тку? Болить мені серце моє.
Бож у смерті нема пам'ята́ння про Тебе, у шео́лі ж хто буде хвалити Тебе?