Єремія 44:26
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this chapter we have, I. An awakening sermon which Jeremiah preaches to the Jews in Egypt, to reprove them for their idolatry, notwithstanding the warnings given them both by the word and the rod of God and to threaten the judgments of God against them for it (Jer 44:1-14). II. The impudent and impious contempt which the people put upon this admonition, and their declared resolution to persist in their idolatries notwithstanding, in despite of God and Jeremiah (Jer 44:15-19). III. The sentence passed upon them for their obstinacy, that they should all be cut off and perish in Egypt except a very small number; and, as a sign or earnest of it, the king of Egypt should shortly fall into the hands of the king of Babylon and be unable any longer to protect them (Jer 44:20-30).
Відкрити джерело ↗44:26-28 The Judeans in Egypt were now forever free of covenant obligations to the Lord. They were also banned from covenant protection. They chose to sever their relationship with the one true God of Israel, so they retained no privileges—they could not pray or make oaths in God’s name. Still, the Lord would not be absent from their lives, because he would see to it that disaster plagued them. Those who individually turned to the Lord in repentance would enjoy salvation and blessings. Even in Egypt, a small remnant of people trusted in the Lord (e.g., Jeremiah and Baruch).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,
Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!
А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божка́м! Але потім ви напевно бу́дете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не знева́жите своїми дару́нками та своїми божка́ми.
і сказав: „Клянуся Собою, — це слово Господнє, — тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,
Господь присягнув був Своєю душею, говорить Господь, Бог Савао́т: Пишно́тою Якова бриджу, і пала́ти його Я нена́виджу, і видам те місто та все, що є в ньо́му.
I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.
Коли ж вони кажуть: „Як живий Господь“, то справді клянуться неправдою.
Господь присягну́в був Своєю прави́цею й поту́жним раме́ном Своїм: Направду, не дам уже збі́жжя твого ворога́м твоїм, і пити не будуть чужи́нці твого виногра́дного со́ку, що ти працюва́в біля нього!
Чи ви будете кра́сти, вбивати й пере́люб чинити, і присягати фальши́во, й кади́ти Ваа́лові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, —
Як живий Я, — каже Цар, що Господь Саваот Йому Йме́ння, — він при́йде, немов би Фаво́р у гора́х, й як при морі Карме́л!