Єремія 42:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Якщо ви бу́дете сидіти в цьому кра́ї, то збудую вас, а не розіб'ю́, і засаджу́ вас, а не вирву, бо пожалував Я щодо того зла, що зробив був вам.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Johanan and the captains being strongly bent upon going into Egypt, either their affections or politics advising them to take that course, they had a great desire that God should direct them to do so too like Balaam, who, when he was determined to go and curse Israel, asked God leave. Here is, I. The fair bargain that was made between Jeremiah and them about consulting God in this matter (Jer 42:1-6). II. The message at large which God sent them, in answer to their enquiry, in which, 1. They are commanded and encouraged to continue in the land of Judah, and assured that if they did so it should be well with them (Jer 42:7-12). 2. They are forbidden to go to Egypt, and are plainly told that if they did it would be their ruin (Jer 42:13-18). 3. They are charged with dissimulation in their asking what God's will was in this matter and disobedience when they were told what it was; and sentence is accordingly passed upon them (Jer 42:19-22).
Відкрити джерело ↗42:10-12 The Lord replied that he wanted the people to stay in Judea and settle down, and he would plant them in the land (see 1:10). Judea’s time of judgment was over. • For I am with you and will save you: The Lord was calling the remnant of Judea to trust him for protection against the king of Babylon.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І пізнають наро́ди, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйно́ване, засадив спустоші́ле. Я, Господь, говорив це — і зробив!
І зверну́ Я Своє око на них на добро, і поверну́ їх до цього кра́ю, і збудую їх, а не розіб'ю́, і засаджу́ їх, а не ви́рву.
І бу́де, як Я пильнува́в був над ними, щоб їх вирива́ти та бу́рити, і щоб руйнува́ти, і губити, і чинити лихе, так Я попильну́ю над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!
І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверні́ться до Господа, вашого Бога, бо ласка́вий Він та милосе́рдний, довготерпели́вий та многомилости́вий, і жалку́є за зло!
І Господь пожалів був про те. „Не ста́неться й це!“ сказав Господь Бог!
І Я поверну́ долю Юди, і долю Ізраїля, і їх розбудую, немов напоча́тку.
І Господь пожалів був про те. „Не станеться це“, промовив Госпо́дь.
І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.
Як тебе Я, Єфреме, відда́м, як ви́дам тебе́, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені переверну́лося серце Моє, розпали́лася ра́зом і жа́лість Моя!
І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.