Єремія 3:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Зведи́ свої очі на го́ри порожні й дивися, — де пере́любу ти не чинила? Ти для них по доро́гах сиділа, немов той араб на пустині, — і збезче́стився край твоїм блу́дом та лихом твоїм!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The foregoing chapter was wholly taken up with reproofs and threatenings against the people of God, for their apostasies from him; but in this chapter gracious invitations and encouragements are given them to return and repent, notwithstanding the multitude and greatness of their provocations, which are here specified, to magnify the mercy of God, and to show that as sin abounded grace did much more abound. Here, I. It is further shown how bad they had been and how well they deserved to be quite abandoned, and yet how ready God was to receive them into his favour upon their repentance (Jer 3:1-5) II. The impenitence of Judah, and their persisting in sin, are aggravated from the judgments of God upon Israel, which they should have taken warning by (Jer 3:6-11). III. Great encouragements are given to these backsliders to return and repent, and promises made of great mercy which God had in store for them, and which he would prepare them for by bringing them home to himself (Jer 3:12-19). IV. The charge renewed against them for their apostasy from God, and the invitation repeated to return and repent, to which are here added the words that are put in their mouth, which they should make use of in their return to God (Jer 3:20-25).
Відкрити джерело ↗3:2 As the Lord’s bride (see 2:2), Israel was not supposed to commit adultery with other gods.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І зняла вона з себе одежу вді́вства свого, і покрилася покрива́лом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.
Бо віддавна зламала ти, до́чко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворо́зки й сказала: Не бу́ду служити! Бо на кожному взгі́р'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти кла́лась блудни́цею.
І впрова́див Я вас до родю́чого Кра́ю, щоб їсти плоди́ його й до́бра його. І ви прибули́ й занечи́стили землю Мою, і зробили гидотою спа́дщину Мою.
Конче ви́нищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих гора́х і на пагірках, та під кожним зеленим де́ревом.
І було мені слово Господнє, гово́рячи: „Як відпу́стить хто жінку свою, й вона пі́де від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, — чи ве́рнеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсі́м обезче́щеною оця жінка? Ти ж пере́люб чинила з коха́нцями багатьома́, і тобі поверта́тись до Мене? говорить Господь.
Як ти зможеш сказати: „Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила?“ Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти нароби́ла, пустотли́ва верблю́дко, що кру́тиш дороги свої!
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць — три сотні. І жінки́ його прихили́ли його серце.
І бра́ла ти з шат своїх, і робила собі різнокольоро́ві па́гірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.
Обстрижи́ ти воло́сся своє та й відкинь, на ли́сих гора́х здійми жа́лісний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву!