Єремія 39:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на оча́х його; і всіх шляхе́тних Юдиних порізав вавилонський цар.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
As the prophet Isaiah, after he had largely foretold the deliverance of Jerusalem out of the hands of the king of Assyria, gave a particular narrative of the story, that it might appear how exactly the event answered to the prediction, so the prophet Jeremiah, after he had largely foretold the delivering of Jerusalem into the hands of the king of Babylon, gives a particular account of that sad event for the same reason. That melancholy story we have in this chapter, which serves to disprove the false flattering prophets and to confirm the word of God's messengers. We are here told, I. That Jerusalem, after eighteen months' siege, was taken by the Chaldean army (Jer 39:1-3). II. That king Zedekiah, attempting to make his escape, was seized and made a miserable captive to the king of Babylon (Jer 39:4-7). III. That Jerusalem was burnt to the ground, and the people were carried captive, except the poor (Jer 39:8-10). IV. That the Chaldeans were very kind to Jeremiah, and took particular care of him (Jer 39:11-14). V. That Ebed-melech too, for his kindness, had a protection from God himself in this day of desolation (Jer 39:15-18).
Відкрити джерело ↗39:6 Zedekiah’s last sight was the slaughter of his sons and all the nobles of Judah. Their slaughter ensured that Zedekiah’s rule could never continue.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І цар вавилонський порі́зав Седекіїних синів на оча́х його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі.
А потому — говорить Господь — Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і наро́д, і врятованих у цьому місті від морови́ці, від меча та від голоду в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх ві́стрям меча, — не змилується над ними й не змилосе́рдиться, і не матиме любови!
А синів Седекії зарізали на його оча́х, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома́ мідяни́ми кайданами, та й відвів його до Вавило́ну...
І ти збожево́лієш від того, що бачитимуть очі твої.
І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“ І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
Бо як я могла б дивитися на лихо, що спітка́є наро́д мій, і як я могла б дивитися на заги́біль ро́ду свого́?“
Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві.
Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.
А їхні діти на їхніх оча́х порозби́вані будуть, їхні доми́ пограбо́вані будуть, а їхніх жінок побезче́стять!
Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.