Єремія 39:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І погналося халдейське ві́йсько за ними, і догнали Седекію в єрихо́нських степа́х. І взяли́ вони його, і завели його до Навуходоно́сора, царя вавилонського, до Рівли, в краю́ Хамат, і той засудив його.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
As the prophet Isaiah, after he had largely foretold the deliverance of Jerusalem out of the hands of the king of Assyria, gave a particular narrative of the story, that it might appear how exactly the event answered to the prediction, so the prophet Jeremiah, after he had largely foretold the delivering of Jerusalem into the hands of the king of Babylon, gives a particular account of that sad event for the same reason. That melancholy story we have in this chapter, which serves to disprove the false flattering prophets and to confirm the word of God's messengers. We are here told, I. That Jerusalem, after eighteen months' siege, was taken by the Chaldean army (Jer 39:1-3). II. That king Zedekiah, attempting to make his escape, was seized and made a miserable captive to the king of Babylon (Jer 39:4-7). III. That Jerusalem was burnt to the ground, and the people were carried captive, except the poor (Jer 39:8-10). IV. That the Chaldeans were very kind to Jeremiah, and took particular care of him (Jer 39:11-14). V. That Ebed-melech too, for his kindness, had a protection from God himself in this day of desolation (Jer 39:15-18).
Відкрити джерело ↗39:5 Zedekiah and his royal party fled on foot, so it was not difficult for strong and healthy soldiers to capture the group near Jericho. The enemy troops then forced their captives to walk more than 200 miles north to Riblah, where King Nebuchadnezzar had his field headquarters.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І фараон Нехо́ зв'язав його в Рівлі, в гаматському кра́ї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота.
І таборува́ли Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і спра́вили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихо́нських степа́х.
А якщо ти не ви́йдеш до вавилонського царя, то це місто буде да́не в руку халдеїв, і вони спа́лять його огнем, — і ти не втечеш з їхньої руки“.
А всі жінки́ твої та всі сини твої будуть відве́дені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схо́плений, а місто це буде спа́лене огнем“.
Коло сорока тисяч озбро́єних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихо́нських степі́в.
Попав в ями живу́щий наш Дух, Господній пома́занець, що ми говорили про ньо́го: „Ми бу́демо жити в тіні́ його серед наро́дів“.
І схопи́ли царя, і відвели́ його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив.
І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопи́ли Манасію на по́від, і скували його мідяни́ми кайда́нами та й повели́ його до Вавило́ну.
І спрова́див асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й осели́в по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її.
і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату.