Єремія 36:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказали зверхники до Баруха: „Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де́ ви!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Here is another expedient tried to work upon this heedless and untoward people, but it is tried in vain. A roll of a book is provided, containing an abstract or abridgment of all the sermons that Jeremiah had preached to them, that they might be put in mind of what they had heard and might the better understand it, when they had it all before them at one view. Now here we have, I. The writing of this roll by Baruch, as Jeremiah dictated it (Jer 36:1-4). II. The reading of the roll by Baruch to all the people publicly on a fast-day (v. 5-10), afterwards by Baruch to the princes privately (v. 11-19), and lastly by Jehudi to the king (v. 20, 21). III. The burning of the roll by the king, with orders to prosecute Jeremiah and Baruch (Jer 36:22-26). IV. The writing of another roll, with large additions, particularly of Jehoiakim's doom for burning the former (Jer 36:27-32).
Відкрити джерело ↗36:19-20 The officials showed their respect for Jeremiah and Baruch by advising that they should both hide; they showed their respect for the Lord’s messages by placing the scroll in safekeeping while they went to inform the king.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
„Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну.
І наказав цар Єрахмеїлові, синові царе́вому, і Сераї, синові Азріїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь їх сховав.
Як живий Господь, Бог твій, — немає наро́ду та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсяга́в те царство та той народ, що зна́йдуть тебе.
І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою.
Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: „Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо І́род убити Тебе“.
І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“
Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
І сказав Амація до Амоса: „Яснови́дче, іди, утікай собі до Юдиного кра́ю, і їж там хліб, і там пророкуй.
І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.